Кошмар і Розпач на Швидкій допомозі Рівного («103»)

Масові зловживання і «розтоптані» люди – у заяві реального Лікаря.

Те, що ви прочитаєте нижче, це своєрідна Заява на звільнення лікаря швидкої допомоги у Рівному – Квітка Володимира Олександровича.

Єдине, і дуже важливе

Швидка допомога Рівного, дякуючи прекрасним медичним реформам, місту Рівному – НЕ підпорядковується.

Швидка допомога тепер і називається інакше і підпорядковується – Області.

Докладніше про це можна прочитати тут і тут

Тим часом, як виглядає, у цій важливій для всіх мешканців Рівного та області службі творяться якісь неймовірні непорядки.

Якщо хоча б половина з того, що описано нижче, відповідає дійсності, то там можна роздути скандал всеукраїнського масштабу – з відставками, затриманнями та взяттями під варту.

Одним словом, у п’ятницю ввечері (30 червня) в соцмережах поширили дуже своєрідну Заяву на звільнення. Заяву, написану і подану ще 17 травня.

Написану – реальною людиною (ми це перевірили й отримали підтвердження – ред.)

Наберіться сил. Вас чекає – шок.

Головлікарю КЗ ОЦЕМДтМК РОР
Бортніку А.А. (чи хто там Вас умовно заміщає
в цю хвилину на цьому безвідповідальному посту)
і заодно тим, хто займав цей пост раніше,
і заодно Вашим безпосереднім керівникам
(цим останнім не в останню чергу),
лікаря з МНС Рівненської станції Е(ш)МД
Квітка Володимира Олександровича

 

З А Я В А


"Бійся першого пориву, він здебільшого буває благородним" - колись справедливо зауважив Талейран. Не дивно, що й мені захотілося на мить, забувши все, піти спокійно. Без пояснення причин. На щастя, стримався. Тому вибачте, але заява буде трохи довга.

І по Тарасу Григоровичу вже не вийде – будете згадувати мене зло і голосно. Спочатку. А потім, мабуть, знову якій-небудь комісії підкинете грошенят, хтось комусь потелефонує, щось комусь пообіцяє – і все повернеться на круги своя.

"Не так страшні російські воші, як українські гниди" - казав не менш нам відомий С.Петлюра. Теж правду казав. У всякому разі, стосовно рівненських медкерівників в цілому і керівників Рівненської "Швидкої" зокрема – це правда на всі сто. Незалежно від їх етнічної приналежності.

Тепер по суті.

З моменту працевлаштування в тепер вже очолюваній Вами установі я сліпо довіряв адміністрації. Думав, що всі її рішення йдуть на благо функції цієї установи. Думав, що мені просто треба добросовісно працювати – і це в щось конвертується. Це помітять і це оцінять.

Але йшли роки, я не був сліпим-глухим і не став таким, а невідкладна терапія – це, на жаль, доля мислячих людей. Тобто, тих, хто аналізує побачене й почуте. Тих, хто виробив звичку збирати симптоми докупи і під тиском відповідальності за чуже життя максимально швидко робити з того зібраного висновки. Що медичною мовою зветься діагнозом.

І що ж я побачив і почув за всі роки своєї тут служби? До чого дійшов і який зробив висновок? До чого додіагностувався? Якщо залишити за кадром досить часті випадки справді професійного і колегіального ставлення, то:


.. майже абсолютне самодурство відповідальних за складання графіків чергувань осіб;


.. штучний поділ тих, хто виконує однакові функції, на нерівноправні касти;


.. безпідставні і абсолютно невмотивовані пільги для обраних (коли землякам, друзям, дрібним хабарникам, сраколизам і кумам - будь-яку примху на їхній смак, а решті - своє тлумачення законів);

.. дитячі хитрощі деяких "колег" з досвідом і категоріями, які свідомо затягують час виклику, щоб ти повернувся на базу раніше і був на виїзд першим (створюючи враження, що чим більші їхні досвід і вищі категорії, то тим більше їм потрібно часу, щоб розібратися з суттю проблем хворого і ці проблеми вирішити);

 

.. диспетчерів з цирозом мозку, які вже не чують телефону і плутаються в черзі з 2-3 машин чи в кількох цифрах адреси, але вперто утримуються на своїх постах з невідомих людству причин;

 

.. супер-пупер спеціалізовану бригаду, левову частку чиїх викликів обслуговують бригади звичайні чи не такої вузенької спеціалізації, але всі пільги по оплаті, відпусткам і нормам тривалості робочого часу отримує тільки ця супер-пупер;

 

.. водіїв, які обкрадають лікарів - і при цьому продовжують працювати далі (бо те саме, в принципі, роблять їхні родичі в керівництві і саме керівництво);

.. фельдшерів, які б'ють лікарів - і при цьому не просто продовжують працювати далі, а переводяться на більш високооплачувані посади;

 

.. віртуальні бригади з віртуальними чергуваннями, але, звісно, з не зовсім віртуальними страховими-трудовими стажами і зарплатами (в додаток до банальних приписок начебто відпрацьованих годин собі, коханим, і своїм "коханим") - при постійному донесенні до колективу думки, що на достойну оплату реально працюючих і повну комплектацію штату немає коштів;

 

.. ту саму функцію, для якої була створена ця установа, але у виконанні команди заслужених пенсіонерів, які при нормі доїзду до місця виклику у 8 хвилин за 10 хвилин ледь дістаються санітарної машини, щоб на той виклик нарешті виїхати, і які не можуть без задишки піднятися на 2-й поверх (що, звісно, робить вкрай утрудненим уявити ці штатні одиниці в ролі виконавців СЛР) – але про таке явище природи, як службова невідповідність, керівництво, вочевидь, ніколи не чуло (або, що явно ближче до правди, свідомо це явище ігнорує, бо має дещо інші пріорітети);

.. майже повну профанацію і показушність курсів вдосконалення – коли майже нічого нового, справді потрібного для твоєї професії, чи, бодай, практичного закріплення до автоматизму давно відомого - зате справне збирання коштів на задобрення лекторів і організаторів чи марнування твого неробочого часу прослуховуванням після нічної зміни косноязичного переказу статті з медичного журналу сексуально стурбованим ушльопком з керівництва, який мислить себе вищою істотою, очолюючи підрозділ установи з амбіціями учбового центру, грубим кошторисом і реальною функцією фінансової пральні;


.. 100% паразитуючу профспілку, яка не захищає права функції, а додатково її гнобить задля інтересів і потреб адміністрації і вузького кола "своїх" з адептів цієї секти;


.. вигадані під конкретних осіб і абсолютно зайві для основної функції керівні посади на підстанціях;

.. примус до корупційних діянь при працевлаштуванні і приховане здирництво під виглядом платних медоглядів;


.. “добровільні” побори на передплату відверто макулатурних газеток зразка "Медичний вісник", які не несуть жодної корисної для функції інформації (крім самозакоханої демонстрації значимих для начальничків дат), але дають можливість всім потенційним читачам без окулярів побачити список тих із цих керівничків, кому життя не в повний кайф, якщо вони не влізли в члени якої-небудь редколегії. А факт “добровільності” однозначно свідчить про певні дивіденди від цього рекету для керівної плісняви. Своєрідний напівлегальний симбіоз марнославства і ненажерливості;

.. пихато-зверхнє, фінансово приємне, хоча й апріорі проплачене, самовосхваляння Ваших попередників: "людина року", "заслужений громадянин міста", "заслужений лікар країни" - навзамін більш точних по праву відзнак: "шахрай тижня", "заслужений аферист області", "заслужений фальсифікатор охорони здоров"я";


.. омут строго контрольованого розпилу фондів матеріальної допомоги і преміальних на користь одних і тих же "нужденних" осіб;

 

.. телепортовані в небуття з території установи під шумок ремонтів, реорганізацій і простого переписування інвентарних номерів нові меблі, будівельні матеріали та побутову техніку (вже не згадуючи всує паливно-мастильні матеріали та інші витратні на транспорт);

 

.. і т.д. і т.п. - ще багато всякої каламуті, з якої не складеш п'ятого Євангелія, але легко можна скласти Сагу про зловживання службовим становищем та кругову поруку різного рівня корумпованих осіб. І яка професійно може цікавити хіба що службовців Мінфіну, Держпраці чи, можливо, ЗМІ.

Звісно, все це можна було, з огидою спостерігаючи, якось лояльно терпіти й далі. Дбаючи про імідж установи і служачи трудовому народу. В надії отримати гарну оцінку за поведінку. І без надії сподіваючись, що за нового керівника все, нарешті, кардинально зміниться.

Але коли й за чергового нового керівника дізнаєшся,

що надія – хороший сніданок, але дуже погана вечеря; що розкрадається вже не надлишок, а розкрадаються (образно кажучи) скальпелі в операційній під час операції;


що так звані "оздоровчі", "виїзні" і максимально можливу доплату за напружений характер праці отримують керівні істоти цього комунального закладу зразка головного економіста чи не менш головного начмеда, ліниво з теплого кабінету споглядаючи негоду за вікном, коли їх не отримуєш або отримуєш по мінімуму, сидячи в холодній машині і повсякчас контактуючи з елементами соціального дна і носіями контагіозних хвороб, ти;


що премію за успішну реанімацію регулярно отримують особи, геть до неї непричетні, а натомість і по мізеру не отримують самі реаніматори;


що практично скрізь по Україні лікар твого стажу, категорії і відпрацьованих годин отримує офіційно (тобто в перспективі і пенсійно) за ту саму роботу на 30-40 відсотків більше, ніж в м.Рівне, нормою своєї роботи (а не якоюсь подачкою) вважає ті самі "оздоровчі" та ще й преміюється в кінці року і на День медика;


що оператори бюджетних коштів установи за 2-3 роки своєї тут "служби" без проблем купляють квартири в новобудовах, коли для тебе є проблемою купити вкрай потрібну не те, що квартиру, а нову пару взуття;


що на питання одного з членів нечисленних комісій: "Чому у ваших лікарів-фельдшерів-водіїв найнижчі в Україні зарплати?" той самий головний економіст відповідає: "Нам вистачає", то одразу й назавжди усвідомлюєш – гниди.

Держава, виявляється, давала можливість про тебе подбати, раз ти дбаєш про інших, і не забрала цю можливість навіть в ці скрутні для неї часи, але між державою і виконавцями потрібної для її громадян функції опинилися гниди. Там, за межами адмінкордону, наче в іншій державі – люди, а тут, в окремо взятій області – гниди.

Справжні гниди, які живляться кров'ю наших нічних виїздів.
Трутні, п'явки і гниди, які навчились ходити, говорити і носити одяг.
Гниди, які думають, що вони "вибились в люди".

З людей ви вибились. У "подлое сословие". І від бандитів відрізняєтесь лише тим, що грабуєте підлеглих, а не перехожих. І грабуєте регулярно, а не одноразово. Хоча й одноразово, не заперечую, час від часу теж.

Переконати себе в тому, що ви не гниди, а банально малокваліфіковані, але чесні посадовці, я деякий час намагався, але не зміг. Для цього треба було б роками приймати якусь наркоту чи вродитись безнадійним ідіотом – але тоді я б не зміг без трійок і протекції закінчити медінститут і у вас не працював би.

Тож остаточно і вже без сумнівів констатую – гниди. І на дану хвилину у мене практично немає підстав думати, що Ви – виняток.

[media=89451]Надіюсь, Вам зараз сухо, тепло і комфортно в своєму великому кабінеті. Ви ж ця, як там її звуть у скотарстві, - еліта. Майже вершина суспільної еволюції. Поважна людина. Один з відносно небагатьох на область головних лікарів. Приєднані до тих, хто вирішує.

Включені в число тих самозакоханих кретинів, які вірять, що їм можна буде все, коли вони всіх невдоволених закатають під килим, і що в ножки їм будуть кланятись тим нижче, чим жити під їхнім началом стане важче.

Запхані в обойму того безхребетного, поверхнево освіченого, без міри жадібного і малокомпетентного керівництва, яке, без сумніву, має певні функціональні обов'язки – але виконує їх не так, як належить, а так, як йому вигідно і спокійніше.

Яке стурбоване лише одним – самозбереженням і самозбагаченням. Яке приймає (або тупо схвалює чужі) рішення, що впливають на життя сотень і тисяч людей – але за наслідки тих рішень відповідають ці сотні і тисячі, а не воно. І якому, вочевидь, десь в невідомому майбутньому довірять втілювати в життя реформи – ще один, золотий для вас, патріотів своєї кишені, спосіб заховати всі кінці.

[media=89466] Ваші попередники вчора свої фінансові й майнові махінації списували на незалежність. Сьогодні ви, новоявлені й перефарбовані, списуєте їх на війну і нестачу фінансування. Добре, що у вас завжди є відмазка.

Погано, що такі клопи без моралі займають службові кабінети, а не місце в тюремній камері.

Тож прийміть робочий вигляд, нахмурте чоло, на хвильку забудьте про свої політичні амбіції, спробуйте під'єднати інтелект, розбудіть залишки совісті (без якої, звісно, жити можна – але чи треба?) і візьміть в руки ручку. Перед вами необхідність чергового рішення – на цей раз вже без наслідків для сотень.

Пропоную вам своєю згодою, підписом і наказом узаконити той факт, що з 01.06.2017р. я у вашій корумпованій установі і такій же системі більше не працюю…

Що далі нам не по дорозі. Що працювати далі в чисто державному, вузькоспеціалізованому, все ще суспільно значимому закладі, який з Вашою допомогою (чи завдяки бездіяльності) успішно перетворюється на бізнес-модель кількох ненажерливих гнид обласного рівня, я більше не хочу. Хоча й почуваюсь достатньо функціональним в рамках заданих функцій. Просто урвався терпець.

Трудову угоду між нами розірвано з моєї ініціативи. На підставі ч.3 ст.38 КЗпП України - порушення працедавцем трудового законодавства. Яка передбачає повний розрахунок (включаючи оплату за невикористані дні відпустки і 3-х місячну вихідну допомогу) до зазначеної дати.

Про що я Вас офіційно в оцій-от заяві якраз і ставлю до відома. Заздалегідь. Щоб Ви могли підшукати на мою посаду когось іншого. Якого-небудь ангела в людській подобі з диявольським терпінням, потрібним для такої роботи дипломом, ніжною, як квітка, душею волонтера і без матеріальних потреб. З якого можна буде вимагати на гривню, а платити йому копійки. В країні повно безробітних лікарів з такими достоїнствами, тож закрити вакансію не буде важко.

Або, не напружуючись, звично поставити ці відкриті чергування в графік безправним інтернам. З чисто шкурним конкретним інтересом чи щоб вчергове зекономити на фонді оплати праці. З перспективою шикарної премії за цю економію в кінці фінансового року.

Або взагалі нічого не робити, а просто тихо порадіти цьому світлому дню, коли в колективі одним невдоволеним стало менше і керувати цим колективом стало легше. Порадіти чистою радістю без гіркоти. Я ж, врешті-решт, не совість нації – країна не заплаче по мені, приспустивши прапори, й колеги, певна річ, не заридають. А Ви тим більше.

Особливо, коли помітите що про звільнення я Вас не прошу – я Вас (і відділ кадрів установи) про це інформую.

Я взагалі мало про що просив адміністрацію за роки служби (іноді отримуючи в результаті цих прохань прямо протилежне тому, про що просилось), але просити ще й про звільнення було б уже верхом приниження.

Тож підсумуємо: була без радощів любов – розлука буде без печалі.

Вже якщо я маю жити практично по мінімуму, працюючи ночами на півтори ставки і плюндруючи імунітет в очікуванні подачок від керівних п'явок у вигляді трохи вищої категорії чи зайвого чергування, то краще я житиму по мінімуму на соціальну подачку від держави. Буде менше в кишені і на столі, зате без нічних нервувань і споглядання час від часу ваших самовдоволено-власницьких пик, які аж лосняться від втіхи неправомірного збагачення.

Маю честь.

Хоча дуже й дуже сумніваюсь, що вам взагалі щось каже це слово. Воно гнидам чуже й смішне. Гнидам взагалі не потрібні слова – їм потрібні доступ до ресурсів і право підпису. Гниди асоціальні. У гнид і п'явок не в пошані друга сигнальна система. У гнид і п'явок в пошані хапальний рефлекс і можливість безкарно присмоктатись до джерела крові.

Тож смокчіть далі. Товсту п'явку краще видно. .[media=89449]

P.S. Безкоштовна порада – щоб ця заява не зникла безслідно, як деякі попередні, і принесла суспільству і галузі хоч якусь користь, пропоную Вам надіслати її копію до МОЗ та МСП. Щоб повчились у вас, як треба пити кров з тих, без кого ви всі – ніхто. Не думаю, що вони спроможуться на якісь оргвисновки чи кардинальні рішення, але вважаю це логічним і правильним.

Або, якщо вам цього робити не хочеться, можу я надіслати. І заодно, знехтувавши правилами корпоративної етики, надрукувати у ЗМІ. Останні цьому точно порадіють. Та й вам піар. А я попутно втішусь тим, що коли через парадні підгузки проступить непідтерте гузно, хоч комусь із вашого кодла сповзе з обличчя сита посмішка.

Хоч комусь із вашої зграї гієн функціонально-реально знадобиться "Швидка". І, може, той, хто на цій "Швидкій" приїде, на хвильку згадає цю мигцем прочитану заяву, порівняє її з вашими сторінками на фейсбуках і недофункціонує стосовно вас чи членів ваших "голодуючих" сімей на тих 40%. Іноді цього цілком достатньо.

Подібна надія, звісно, робить мене потворою, але потвор, гірших за вас, знайти важко. Тож перевершити не зможу. Зможу лише словесно і подумки плюнути вам межі очі від щирого серця. Бо залишки гідності й самоповаги змушують хоч до якихось дій, а стрілецької зброї не дав мені в руки Господь. Бо просто нестерпно бачити весь час це торжество безкарності казнокрадів і мародерів, торжество лицемірства і брехні. Не хочеться й далі з опущеною головою залишатись тією частиною вашої показухи, яка все бачила, все розуміла, але здебільшого покірно й безхребетно мовчала. Не хочеться й далі емоційно і фізично вигорати до огарка задля вашого ситого комфорту. Не хочеться й далі бути де-юре невинним, а де-факто співучасником.

На жаль, специфіка служби була така, що я був не вправі щось оскаржувати до чи в процесі, але всі виклики (на які законно чи різною мірою протиправно мене відправляла диспетчерська) вже обслужено, справді потребуючих термінової допомоги в міру сил, наявних знань і можливостей порятовано, проконсультовано чи доправлено в потрібні місця - тож я цілком вправі висловитись після. А раз це єдино доступне мені право ви ще не встигли обмежити законодавчо, то насолоджуйтесь. За ті недоплачені нам відсотки, з яких ви однозначно мали і маєте неабияку мзду, можна й під пиво з мертвими раками.


Р.Р.S. Чомусь згадалось про рибу і процес її гниття.
Один з керівників вашого структурного підрозділу любить, прощаючись, казати: "Нехай вам пощастить". Звучало воно для мене кожного разу, цензурно кажучи, двозначно і майже глумливо. Кожного разу хотілось відповісти ще більш ієзуїтськи: "Дякую. Мені вже пощастило. З керівництвом. Більшого щастя годі й чекати". Субординація заважала це зробити, а зараз вже трохи запізно, хоча все ще актуально. Але ще не запізно взяти з нього приклад: "Нехай Вам (і вашим підручним, і вашим кураторам) теж пощастить".

Можливо, вам пощастить в якийсь спосіб цю заяву знівелювати.

Пощастить мене в якийсь спосіб очорнити (на того, хто вмів ходити по воді, стати схожим у мене не вийшло. Хоч на вашому фоні будь-хто, хто більше тижня терпів це свавілля, виглядає святим). Чи пощастить списати цей текст на старечу деменцію зразка хвороби Альцгеймера. Чи пощастить поставити мене заднім числом десь на облік в ОПНД (ваша супер-пупер спеціалізована може цьому слухняно посприяти). Чи, може, ще якось десь пощастить.


Але вам вже однозначно не пощастить мене залякувати й шантажувати. Ні спотворенням графіка чергувань, ні фразами на зразок "подякуйте, що у вас взагалі є робота", ні висмоктаними з пальця доганами, ні забороною обмінів, ні погрозами відправити на переатестацію і знизити категорію, бо якась чвань з вашої “еліти” написала скаргу, що ми неочікувано швидко на її виклик приїхали і в її кублі не роззулись.

Якби ви не про людське око, а насправді дбали про функцію ввіреного Вам закладу, то заохочували б, культивували, професійно ростили і адекватно оплачували чесну працю – а Ви чомусь, як і ваші попередники, продовжуєте культивувати шантаж, хітрожопіє і репресії тих, кому це хітрожопіє не по нутру. А культура – це наше все.

Тому культурно, з метою профілактики чергового хітрожопія і дрібної помсти, повідомляю – зміст і можливості ст.265 КЗпП (з належними наслідками у вигляді ст.44 і 117 КЗпП) та ст.41 КУпАП мені пояснили і вони мені зрозумілі. Sapienti sat.


P.P.P.S. Відділ кадрів установи працює бездоганно, тож, вочевидь, чудово знає, як за таких обставин оформити наше розлучення. Якщо ж є сумніви чи прямий тиск адміністрації стосовно ч.3 ст.38 КЗпП України, то ваші юристи, можливо, зможуть вам додатково розжувати те, що не ваші розтлумачили мені: якщо вказані працівником причини звільнення (в даному випадку - порушення працедавцем трудового законодавства) працедавцем не визнаються (хоч наглядних, відверто кричущих фактів таких порушень є безліч), останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 зазначеного Кодексу (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-157цс12, Постанова ВСУ від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 тощо).


P.P.P.P.S.  Бухгалтерії особливих дифірамбів співати не стану, але якщо їй подадуть коректний табель, коректно сформульований наказ і не дадуть вказівок повісити на мене борги "Нафтогазу", то вона з остаточним розрахунком, без сумніву, впорається.

P.P.P.P.P.S. Залишки т.зв. уніформи, на яку багато років тому спромоглась для нас очолювана Вами зараз установа, залишені в одного з членів вашого маленького злочинного угрупування, що має ранг сестри-господарки.

Залишки наданого мені в службове користування апарату для вимірювання АТ ("ви що, такий бідний, що не можете самі купити грушу чи манжету?" - так приємно було колись почути це питання від одного з ваших старших фельдшерів) передані трохи старшому за посадою фельдшеру (впевнений, що вказані службові особи вже багаті і їхня кишеня ці витратні матеріали потягне, якщо вже не тягне установа).

Залишки захисних протиепідемічних масок (дві на весь період епідемії і з терміном придатності 2 години) знаходяться десь на міському смітнику. Вибачте, але знайти вже не зможу.

Набутий під час роботи досвід передано тим, хто цього хотів. Грамоту, де написано "за сумлінну працю і високий професіоналізм", залишаю собі, оскільки вона іменна. Та й слова приємні.

А більше я у Вашого закладу нічого не позичав, тому нічого й не винен. Тож з обхідним листочком нехай пройдеться хтось із тих ваших підлеглих, кого не забувають преміювати по максимуму й стабільно двічі-тричі на рік (в противагу тим, кого по мінімуму й випадково раз на 26 років). Або з тих, хто обіймає в один і той же робочий час одразу кілька посад, хоч за роботою на тих посадах помічений не був. Або з тих, хто у вашому штатному розписі тільки числиться, але живцем їх на роботі ніхто ніколи не бачив. Або самі пройдіться. Думаю, що нікого з вас подібне фізичне й розумове навантаження не змусить до сивини нервувати – це ж не до хворого, який задихається, через все місто і без бронхолітиків їхати.
17 травня 2017 року

ВІД РЕДАКЦІЇ:

Завтра ми спробуємо отримати коментарі посадовців з приводу цієї резонансної Заяви

Радіо Трек: НОВИНИ

Радіо ТРЕК у Telegram · Twitter · Facebook.
Viber: 063-734-106-4
Микола Кульчинський

Микола Кульчинський

Відкрити плей-лист

У Рівному згубився песик Арчі

Вчора зник йоркширський тер'єр сріблястого окрасу, Арчі. Собаку бачили в районі Політону, Автовокзалу Обласної лікарні.  Прохання повернути за винагороду.

Знайдено паспорт на прізвище Федорчук

У Рівному на вул. Київська в районі Спорттоварів знайдено паспорт, на прізвище Федорчук Юрій. Власник може звертатися за номером

Знайдено посвідчення з інвалідності на прізвище Ющук

Знайдено посвідчення з інвалідності другої групи на імʼя Ющук Олександр Миколайович та банківську картку ПриватБанк.  

Більше оголошень