Расисткою назвав Казанцев дівчину, яка підсіла до «чорношкірого» в м. Рівне (ФОТО)
І він має певну рацію (АК)
Тіна Комар вирішила переповісти рівнянам повчальну історію.
Про їхній страх перед «чорношкірими».
У групі Ровно. Твой город / Рівне. Твоє місто дівчина написала:
Сьогодні побачила в нашій групі відео про американця, волонтера з США, який вивчив українську мову за 1 рік. І пригадала ситуацію, яка відбулася зі мною в Рівному. Шоб не переписувати її знову, зробила скрін частини посту в інстаграмі.
Захотілося поділитися, бо часто стикалася в Рівному з тим, що люди через якісь стереотипи, поводяться, м’яко кажучи , нерозумно.
Далі пішла історія про чорно-білий расизм у м. Рівне
Під цією історією почали з’являтися коментарі та короткі дискусії, що їх ви можете переглянути за посиланням.
Ми ж звернули увагу на коментар відомого в Рівному музиканта Олексія Казанцева
Льоха Казанцев Мені стало соромно за наших людей, тому сіла)))) коли пофігу на колір і національності це якраз не расизм)))) коли є якась причина, навіть гарна з вигляду, це расизм.
Tina Komar Це що виходить, що я расист до своїх же українців ? Чи що ви мали на увазі?
Льоха Казанцев Ти расист бо підсіла до негра тому що він негр))))
Цей діалог цікавий, бо він знаменує епоху, яка наступає. Епоху, де втрачено смисли та природнє розуміння речей.
В природі будь-яке живее створіння боїться – іншого, чужого. Ксенофобія дослівно так і перекладається – страх перед чужим, боязнь чужого.
Ксенофобія дозволяє живим створінням виживати: заєць боїться вовка, людини, собаки, кота. Але не боїться зайців. Вовк, насправді, теж боїться всього іншого та всіх чужих. Єдине, що він добре озброєний, тому атакує, або вчасно тікає.
Одним словом, якби білий чоловік із Рівного зайшов у бар десь в Нью-Йорку, в якому б сиділи одні негри (чи як тепер правильно казати «чорношкірі»?), то він би незаперечно від чув цей – страх. Природній страх перед чужим.
Страх, якого б той самий чоловік не відчув, якби зайшов до бару, де сиділи б одні білі.
Однак, проблема в тому, що ми – люди. Тобто – не зовсім тварини. Тому свою природну ксенофобію ми вже, в принципі, можемо контролювати.
Єдине, що від нас тепер вимагатимуть аби ми – геть втратили відчуття раси.
Посутньо, саме про це й говорить Казанцев.
Бо навіть, якщо ми робимо щось, аби протягнути руку допомоги чи виявити солідарність із кимось чорним саме тому, що він – чорний, ми, фактично, показуємо, що відчуття раси та відмінності в нас ще – живе.
А значить ми ще частково – расисти.
Така от казуїстика.
Радіо Трек: НОВИНИ
