Не передбачено? «40 млн українців тут не буде вже ніколи», - Елла Лібанова (ФОТО/ВІДЕО)
Хто і чому пропагує заселення України чужими народами (АК)
Елла Марленівна Лібанова очолює Інститут Демографії та соціальних досліджень НАН України з 16 березня 2007 р.
За весь цей час ви навряд чи чули з її вуст щось інше, окрім похмурих прогнозів депопуляції України.
І ви майже точно не чули від неї закликів до урядовців, політиків та влади зробити щось, аби припинити вимирання населення України.
Навпаки, типово таке вимирання подавалося як – науково обґрунтована неминучість, альтернативою якій є та може бути лише заселення просторів України вихідцями з інших кінців НЕєвропейського світу.
Чому Елла Марленівна завжди пропагувала такий підхід?...
Одне з пояснень – бажання бути в тренді, який всі ці роки пропагував загальне заселення всієї Європи африканцями та азіатами, як щось нормальне, правильне та позитивне.
На наукове обґрунтування такого тренду, вочевидь, виділялися чималі кошти у вигляді різноманітних грантів, які покривали, крім всього іншого, й участь у суголосних «наукових конференціях» та симпозіумах, які пропагували «мішануну народів» та поступове зникнення європеоїдної раси як найбільш бажаний шлях розвитку людства.
От і в останньому інтерв’ю для «ЛБ» ми чуємо з вуст Елли Марленівни наступне: «40 млн населення вже не буде. Або це будуть не українці»
ЦИТАТА:
«Нас не буде 40 мільйонів. Тим більше, не буде 52, як 1 січня 1993 року. Забудьмо про це. Ми можемо досягти 40 мільйонів населення?
Можемо. Але шляхом потужної імміграції. Усі готові до цього?
Що до нас приїдуть люди, масово приїдуть, абсолютно з іншою культурою, з іншою релігією, з іншим способом життя? Я не знаю. Не впевнена, що наше населення до цього готове».
Українці не ксенофоби, але й не надто толерантні, вважає Лібанова:
«До війни був моніторинг, який веде Інститут соціології Академії наук, тому є кому підтвердити мої слова. Питання там стояло так: чи схильні ви сприймати людей (там величезний перелік націй, етносів) як члена родини, сусіда, колеги тощо. Готові допустити чи ні? Тож ми не ксенофоби, але й не надто толерантні.
Скажімо, в Україні перед війною ми були згодні допустити два етноси — українців і закордонних українців.
Але ми не тому нетолерантні, що такі народилися. Ми просто ніколи не жили в поліетнічному середовищі. Якби наші діти з садочка жили в такому середовищі, то все було б по-іншому. Але сьогодні ми виходимо з того, що в нас є».
Отже, маємо активніше запускати в наші дитячі садки неукраїнців та представників інших рас.
Тим паче, що на переконання Лібанової, ніякого «бебі-буму» в Україні не буде:
«Чи можемо ми розраховувати на бебібум? Ні, не можемо. Не буде бебібуму. Якщо буде бебібум після війни, хоча я хотіла б цього, я з'їм дві свої докторські дисертації. Чесно кажу. Два дипломи з'їм».
Також Лібанова певна, що люди, які виїхали з України, до нас вже найпевніше теж не повернуться. Тож головна ставка має бути – на мігрантів і ще раз – на мігрантів.
Повний текст на «ЛБ» можна прочитати ТУТ
*АК -- авторська колонка
Радіо Трек: НОВИНИ
