«Amat Victoria Curam» Віктора Шкуратюка (6 ФОТО)

Вічний Революціонер і його Птах

Ми обіцяли розмову з Віктором Шкуратюком. Вона відбулася.

Дисклеймер

Далі в тексті слова та речі, які можуть виявитися неприйнятними для вразливих. Якщо сумніваєтеся, - зупиніться

- Так хто такий Віктор Щкуратюк? Політик, громадський активіст, революціонер – хто?

- Посланець Бога на землі, напевно. А може – ніщо. А можливо усе це разом. Важко сказати. Існують доктрини, зокрема, релігійні, які стверджують, що «все» є відповідником «ніщо». То який сенс гратися у дефініції?

- Як змінилося ставлення Шкуратюка за останні років 10-15 до України та всього, що тут відбувається?

- У принципі – ніяк. Якщо я народився із Україною і Богом у серці, то що могло змінитися?...

Україна це – Волаюча Відсутність!..

Вона волає до мене, а з мого серця іде волання до неї. Так і живемо

- Про що волає Україна?

- Ну, щоб звільнити її нарешті від колоніальної окупації. Земля волає… Україна це назва.

- А хіба зараз Україна – під колоніальною окупацією?

- Звичайно. Ми ж не маємо незалежності такої, як Польща, Туреччина, Литва – наші природні союзники. Від часів УССР тут править своєрідний «Ку-Клукс-Клан».

«Кремлівсько-кагебістський криміналітет» (ККК).

 

Ми все ще під колоніальною окупацією.

- І навіть після Майдану не стали незалежними? Після революції?

- Майдан це був бунт, а не революція. Революція мала б привести до повалення колоніально-окупаційного режиму та визволення з під Москви.

- Хіба цього не сталося?

- Ні. Єдине, що нам дав Майдан це нещадне кровопролиття і втрати.

«Бунт – удєл рабов». «Бессмысленный и беспощадный».

 

Так от Майдан помаранчевий це був бунт – «бессмысленный», а цей другий став – «беспощадным» до самих бунтарів і кровопролитним для них.

 

Беспощадно кровопролитним з боку режиму, який править в Україні від УССР і по сьогоднішній день.

- Тобто Порошенко це – хто?

- Це останній гібридний главарь останнього колоніально-окупаційного режиму.

- Ну, в уяві населення це ж не так: Порошенко протистоїть Путіну

- Ну, це хіба в уяві т.з. «населення». Мене не дуже обходить те в що вірить, це наше населення. Воно ж у нас «двопартійне»: одні підтримують «Народний рух України за бугор», бо там більше платять і ситніше годують, інші – «Народний рух України… на цвинтар».

Так от, дякуючи останньому Майдану, у нас вимальовується  тепер чітка однопартійна система: «Рух на цвинтар».

 

Чому не роблять перепису населення?... Оптимісти кажуть, що нас уже біля 35 мільйонів, а я вважаю, що у нас зараз десь половина того «населення», що було при першому нещасті України, яке має прізвище Кравчук.

 

Однак, тут є і свій плюс. Ситуація дарує нам вибір: «здихати чи Повставати?».

- І нам потрібно…

- Повставати. Ставати людьми. Перемагати раба в собі, звільнятися, брати приклад з сусідів, знищувати колоніального окупанта тут і тепер.

- Як його знищувати того раба?

- Переставати визнавати окупаційну владу, як мінімум. Слова «капітуляція» в лексиконі націоналіста немає і бути не може. Тобто нам треба електорат переплавити в націю.

- Незрозуміло. Так що ж все таки робити, конкретно?

- Брати приклад з Надії Савченко і Миколи Карпюка. З усіх наших ув’язнених, які не зламалися, і яких внутрішній окупаційний режим здав зовнішньому окупантові.

Звіль-ня-ти всіх і звільнятися самим.

 

Це перший крок.

- А далі?

- Загальнонаціональний страйк. Зупиняємо все, а тоді вже починаємо вести з окупаційним режимом переговори. Колоніальний режим має впасти.

- Ну, і де ж ті, хто піде на цей страйк?... Люди не хочуть вже більше майданів. Мами з дітьми, чоловіки, які намагаються утримати сім’ї. Навіщо їм страйк, хто його підтримає?

- Знайдуться. Для старту потрібно 0,5% людей мають просто оголосити, що перестають платити податки, а решта 99,5%, що їх – підтримує. Просто, морально підтримує чи займає, хоча би морально-нейтральну позицію. Що з розумінням ставиться до тих, хто відкрито заявляє свій протест

- І де ж візьмуться ці 0,5%

- Вони вже є. Їх навіть більше.

- Але ж ніхто не хоче вже ніяких революцій. Принаймні, більшість людей.  

- Це ілюзія і намагання вхопитися за ілюзорне. Провидіння Боже покаже: ніч не може бути вічною. Сонце має рано чи пізно зійти, і почнеться світанок.

- Гаразд, а чи не легше це все якось зробити через вибори?

- Якщо ми не повалили за 25 років цю «гебню» всю, використовуючи наші колоніальні партії, то який смисл далі калапуцяти цей партійний навоз?...

І подивіться наскільки Бог є на нашому боці.

 

Навіть свинорилий сказав, що категорично проти виборів. Що не допустить ніяких перевиборів.

- Свинорилий це… Порошенко?

- Це останній гібридний главарь, гарант корупції, окупації і нашої капітуляції. Я не цікавлюся яке у нього справжнє прізвище. Він для мене не існує.

- Хм. А Віктор Шкуратюк взагалі ходить на вибори?...

- А чого на них ходити? Люди діляться на два типи: на дающих (Божих людей) і берущих (диявольських нелюдей).

Я би сам хотів належати до людей – дающих, бо, що віддав, то все твоє.

 

А серед «партійного навозу» я жодного не знаю, хто не був би берущим і загребущим.

- ОК, ніяких виборів. Революція. Уявимо. А чим вона має закінчитися? Що в кінці?

- Декомунізація, Деокупація, Декагебізація. Така, яку з колишнього СРСР зробили тільки три країни Балтії.

- І як же ж це зробити нам?

- У добровільно примусовому порядку. Ревкоми знайдуть спосіб та механізми. Було б бажання.

- Ревкоми...)

- Так, Майданів більше не буде. Це буде Перша національно-визвольна революція. А вже після неї почнуться реформи. Але триватимуть вони не довго: з понеділка по п’ятницю.

- Реформи одного тижня?

- Так. Перша – реформа оплати праці. Друга – розпаювання майна олігархів. Решта – похідні.

- І довго нам чекати цієї революції?

- Уже ні. Не довго

- Гаразд. Тоді кілька запитань до вічного революціонера Шкуратюка на відсторонені теми.

- Гаразд

- Що таке – щастя?

- … Задоволення, за яке не потрібно каятися

- А нещастя?

- Це чорнота. От 25 років України я не бачив просвітку. Це було нещастя. Це була чорна порожнеча, а тепер це теж порожнеча, але вже світла.

- У якій країні хотів би жити Шкуратюк, якщо не в Україні?

- Ні в якій. Взагалі дуже мало подорожував, навіть, коли й міг. Був закордоном, але.. це не моє. Та й навіщо? Україна ж не від «Сяну до Дону» як дехто собі думає.

- А як?

- Україна – від Сяну до Сяну. Там, де ми, там – Україна. А ми є всюди.

- Улюблений письменник?

- Багато… Нема одного. Але я зараз мало читаю. Мені зараз більше подобається – переварювати прочитане за останні 50 років.

- Який людський порок викликає найбільшу поблажливість? Що можна простити?

- Націоналізм.

- ?...

- Ну, націоналізм – це любов до свого народу, правильно? А значить чим більше народу протилежної статі ти перелюбив, тим більший ти й націоналіст. І от до такої форми націоналізму, я каюсь, готовий ставитися поблажливо.

- Добре, а яка людська риса викликає найбільшу відразу? Чого не можна прощати?

- … Не знаю. В голову приходить – зрада. Але… чому хтось стає зрадником?

Бо є три хохлобидлячі риси: Заздрість / Скупість / Підлість.

 

І, якщо придивитися, то за кожною зрадою стоїть, якась із цих рис, з якої вона виростає. Є тільки дві мотивації зради: страх і вигода! Зрада – цінна ворогові, зрадники – нікому!!!

- Улюблена історична постать

- Петро Болбочан – молодий полковник УНР, який намагався звільнити Крим, майже весь південь України і заключити союз із Кубанською Народною Республікою. Справжній Герой. Мав би стати Героєм… Його розстріляли за наказом  Петлюри.

- Не любиш Петлюру?

- Без коментарів.

- Історична постать, яка викликає найбільшу відразу?

- Їх тьма. Добро завжди в меншості.

- Стан твого духу сьогодні?

- Духу вистачає. Стає все більше і більше. Я ж казав: наша Національна ідея це – Перемога. Перемога це ліки від усіх хвороб.

- Найбільший недолік Шкуратюка?

- Недоліки?.. У мене їх на мільярд інших людей вистачить. На жаль.

- Кредо життя?

- Україна від Сяну до Сяну – це моє кредо життя.

- Найзаповітніша мрія?

- Перемога

- Улюблений птах?

- Білий кречет. Це дуже рідкісний птах. Каменем падаючий на здобич білий кречет – це герб наших предків. Дуже рідкісний вид сокола. Коли ми переможемо, то треба буде не лише поставити на місце кольори прапора (бо у нас зараз сонце кип’ятить воду), але й «загострити» тризуб. Щоб герб був такий, як у княжу добу.

- Улюблений крилатий вислів.

- Amat Victoria Curam – перемога потребує ретельної підготовки. А ще Духу, Мудрості і Сили. Так само і Революція. Але я вже відчуваю: вона – не за горами.

Радіо Трек: НОВИНИ