«Amat Victoria Curam» Віктора Шкуратюка (6 ФОТО)
Вічний Революціонер і його Птах
Ми обіцяли розмову з Віктором Шкуратюком. Вона відбулася.
Дисклеймер
Далі в тексті слова та речі, які можуть виявитися неприйнятними для вразливих. Якщо сумніваєтеся, - зупиніться
- Так хто такий Віктор Щкуратюк? Політик, громадський активіст, революціонер – хто?
- Посланець Бога на землі, напевно. А може – ніщо. А можливо усе це разом. Важко сказати. Існують доктрини, зокрема, релігійні, які стверджують, що «все» є відповідником «ніщо». То який сенс гратися у дефініції?
- Як змінилося ставлення Шкуратюка за останні років 10-15 до України та всього, що тут відбувається?
- У принципі – ніяк. Якщо я народився із Україною і Богом у серці, то що могло змінитися?...
Україна це – Волаюча Відсутність!..
Вона волає до мене, а з мого серця іде волання до неї. Так і живемо
- Про що волає Україна?
- Ну, щоб звільнити її нарешті від колоніальної окупації. Земля волає… Україна це назва.
- А хіба зараз Україна – під колоніальною окупацією?
- Звичайно. Ми ж не маємо незалежності такої, як Польща, Туреччина, Литва – наші природні союзники. Від часів УССР тут править своєрідний «Ку-Клукс-Клан».
«Кремлівсько-кагебістський криміналітет» (ККК).
Ми все ще під колоніальною окупацією.
- І навіть після Майдану не стали незалежними? Після революції?
- Майдан це був бунт, а не революція. Революція мала б привести до повалення колоніально-окупаційного режиму та визволення з під Москви.
- Хіба цього не сталося?
- Ні. Єдине, що нам дав Майдан це нещадне кровопролиття і втрати.
«Бунт – удєл рабов». «Бессмысленный и беспощадный».
Так от Майдан помаранчевий це був бунт – «бессмысленный», а цей другий став – «беспощадным» до самих бунтарів і кровопролитним для них.
Беспощадно кровопролитним з боку режиму, який править в Україні від УССР і по сьогоднішній день.
- Тобто Порошенко це – хто?
- Це останній гібридний главарь останнього колоніально-окупаційного режиму.
- Ну, в уяві населення це ж не так: Порошенко протистоїть Путіну
- Ну, це хіба в уяві т.з. «населення». Мене не дуже обходить те в що вірить, це наше населення. Воно ж у нас «двопартійне»: одні підтримують «Народний рух України за бугор», бо там більше платять і ситніше годують, інші – «Народний рух України… на цвинтар».
Так от, дякуючи останньому Майдану, у нас вимальовується тепер чітка однопартійна система: «Рух на цвинтар».
Чому не роблять перепису населення?... Оптимісти кажуть, що нас уже біля 35 мільйонів, а я вважаю, що у нас зараз десь половина того «населення», що було при першому нещасті України, яке має прізвище Кравчук.
Однак, тут є і свій плюс. Ситуація дарує нам вибір: «здихати чи Повставати?».
- І нам потрібно…
- Повставати. Ставати людьми. Перемагати раба в собі, звільнятися, брати приклад з сусідів, знищувати колоніального окупанта тут і тепер.
- Як його знищувати того раба?
- Переставати визнавати окупаційну владу, як мінімум. Слова «капітуляція» в лексиконі націоналіста немає і бути не може. Тобто нам треба електорат переплавити в націю.
- Незрозуміло. Так що ж все таки робити, конкретно?
- Брати приклад з Надії Савченко і Миколи Карпюка. З усіх наших ув’язнених, які не зламалися, і яких внутрішній окупаційний режим здав зовнішньому окупантові.
Звіль-ня-ти всіх і звільнятися самим.
Це перший крок.
- А далі?
- Загальнонаціональний страйк. Зупиняємо все, а тоді вже починаємо вести з окупаційним режимом переговори. Колоніальний режим має впасти.
- Ну, і де ж ті, хто піде на цей страйк?... Люди не хочуть вже більше майданів. Мами з дітьми, чоловіки, які намагаються утримати сім’ї. Навіщо їм страйк, хто його підтримає?
- Знайдуться. Для старту потрібно 0,5% людей мають просто оголосити, що перестають платити податки, а решта 99,5%, що їх – підтримує. Просто, морально підтримує чи займає, хоча би морально-нейтральну позицію. Що з розумінням ставиться до тих, хто відкрито заявляє свій протест
- І де ж візьмуться ці 0,5%
- Вони вже є. Їх навіть більше.
- Але ж ніхто не хоче вже ніяких революцій. Принаймні, більшість людей.
- Це ілюзія і намагання вхопитися за ілюзорне. Провидіння Боже покаже: ніч не може бути вічною. Сонце має рано чи пізно зійти, і почнеться світанок.
- Гаразд, а чи не легше це все якось зробити через вибори?
- Якщо ми не повалили за 25 років цю «гебню» всю, використовуючи наші колоніальні партії, то який смисл далі калапуцяти цей партійний навоз?...
І подивіться наскільки Бог є на нашому боці.
Навіть свинорилий сказав, що категорично проти виборів. Що не допустить ніяких перевиборів.
- Свинорилий це… Порошенко?
- Це останній гібридний главарь, гарант корупції, окупації і нашої капітуляції. Я не цікавлюся яке у нього справжнє прізвище. Він для мене не існує.
- Хм. А Віктор Шкуратюк взагалі ходить на вибори?...
- А чого на них ходити? Люди діляться на два типи: на дающих (Божих людей) і берущих (диявольських нелюдей).
Я би сам хотів належати до людей – дающих, бо, що віддав, то все твоє.
А серед «партійного навозу» я жодного не знаю, хто не був би берущим і загребущим.
- ОК, ніяких виборів. Революція. Уявимо. А чим вона має закінчитися? Що в кінці?
- Декомунізація, Деокупація, Декагебізація. Така, яку з колишнього СРСР зробили тільки три країни Балтії.
- І як же ж це зробити нам?
- У добровільно примусовому порядку. Ревкоми знайдуть спосіб та механізми. Було б бажання.
- Ревкоми...)
- Так, Майданів більше не буде. Це буде Перша національно-визвольна революція. А вже після неї почнуться реформи. Але триватимуть вони не довго: з понеділка по п’ятницю.
- Реформи одного тижня?
- Так. Перша – реформа оплати праці. Друга – розпаювання майна олігархів. Решта – похідні.
- І довго нам чекати цієї революції?
- Уже ні. Не довго
- Гаразд. Тоді кілька запитань до вічного революціонера Шкуратюка на відсторонені теми.
- Гаразд
- Що таке – щастя?
- … Задоволення, за яке не потрібно каятися
- А нещастя?
- Це чорнота. От 25 років України я не бачив просвітку. Це було нещастя. Це була чорна порожнеча, а тепер це теж порожнеча, але вже світла.
- У якій країні хотів би жити Шкуратюк, якщо не в Україні?
- Ні в якій. Взагалі дуже мало подорожував, навіть, коли й міг. Був закордоном, але.. це не моє. Та й навіщо? Україна ж не від «Сяну до Дону» як дехто собі думає.
- А як?
- Україна – від Сяну до Сяну. Там, де ми, там – Україна. А ми є всюди.
- Улюблений письменник?
- Багато… Нема одного. Але я зараз мало читаю. Мені зараз більше подобається – переварювати прочитане за останні 50 років.
- Який людський порок викликає найбільшу поблажливість? Що можна простити?
- Націоналізм.
- ?...
- Ну, націоналізм – це любов до свого народу, правильно? А значить чим більше народу протилежної статі ти перелюбив, тим більший ти й націоналіст. І от до такої форми націоналізму, я каюсь, готовий ставитися поблажливо.
- Добре, а яка людська риса викликає найбільшу відразу? Чого не можна прощати?
- … Не знаю. В голову приходить – зрада. Але… чому хтось стає зрадником?
Бо є три хохлобидлячі риси: Заздрість / Скупість / Підлість.
І, якщо придивитися, то за кожною зрадою стоїть, якась із цих рис, з якої вона виростає. Є тільки дві мотивації зради: страх і вигода! Зрада – цінна ворогові, зрадники – нікому!!!
- Улюблена історична постать
- Петро Болбочан – молодий полковник УНР, який намагався звільнити Крим, майже весь південь України і заключити союз із Кубанською Народною Республікою. Справжній Герой. Мав би стати Героєм… Його розстріляли за наказом Петлюри.
- Не любиш Петлюру?
- Без коментарів.
- Історична постать, яка викликає найбільшу відразу?
- Їх тьма. Добро завжди в меншості.
- Стан твого духу сьогодні?
- Духу вистачає. Стає все більше і більше. Я ж казав: наша Національна ідея це – Перемога. Перемога це ліки від усіх хвороб.
- Найбільший недолік Шкуратюка?
- Недоліки?.. У мене їх на мільярд інших людей вистачить. На жаль.
- Кредо життя?
- Україна від Сяну до Сяну – це моє кредо життя.
- Найзаповітніша мрія?
- Перемога
- Улюблений птах?
- Білий кречет. Це дуже рідкісний птах. Каменем падаючий на здобич білий кречет – це герб наших предків. Дуже рідкісний вид сокола. Коли ми переможемо, то треба буде не лише поставити на місце кольори прапора (бо у нас зараз сонце кип’ятить воду), але й «загострити» тризуб. Щоб герб був такий, як у княжу добу.
- Улюблений крилатий вислів.
- Amat Victoria Curam – перемога потребує ретельної підготовки. А ще Духу, Мудрості і Сили. Так само і Революція. Але я вже відчуваю: вона – не за горами.
Радіо Трек: НОВИНИ
