Радянська влада боялася української мови, як вогню: 10 слів, які викорінили з ужитку

Вони нищили все українське

Деякі слова української мови були у списках заборонених аж до 1980-х років. Такі списки радянська влада розсилала усім українським редакціям та видавництвам. Про те, як гальмувався розвиток мовознавства в Україні та які слова були під забороною йдеться в матеріалі Liga.net.

Період 1920-1930 років

Від 1920 року радянська влада почала період українізації, цей процес був спрямований на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади. Однак, до кінця цього періоду в Україні з’явився новий правопис під назвою «скрипниківка».

Багато видань з новоутвореною українською термінологією та російсько-український академічний словник А. Кримського та С. Єфремова. Автори цих словників намагалися систематизувати українську мову.

 

Вони опирались на численні авторські тексти й фольклорні матеріали. Тому роботи були досить гідними й відповідали нормам українського правопису.

1930 року процес українізації згорнули, новий правопис та словники української мови скасували, а сам розвиток мовознавства в Україні був надовго загальмований. 1933 року впровадили новий правопис. В ньому було багато розбіжностей з нормами правопису, який існував у період українізації.

До того ж в українській мові аж до 1980 року існували списки заборонених слів. Зі словників їх також вилучили.

10 заборонених слів та їхні «правильні» відповідники:

• двотомовик — двотомник;
• небавом — невдовзі;
• взуттярня — взуттєва фабрика;
• аркуш — лист;
• безнастанний — неперервний;
• жмуток — пучок;
• либонь — напевно, мабуть;
• обрус — скатерть;
• робітня — майстерня;
• кулястий — кулеподібний.

Забороняли передусім слова, які не були схожі на російські відповідники і які були з чужим для російської мови суфіксами. Наприклад, суфікс -арня/-ярня  у словах – кав’ярня, броварня, книгарня, пекарня.

Радіо Трек: НОВИНИ