«Праведники народів світу»: 4 історії з Рівненщини, що вражають (ФОТО)
Сьогодні - День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни
День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, відзначають 14 травня. Вшановувати цих людей в Україні розпочали з 2021 року.
А держава Ізраїль таким рятівникам з часу закінчення Другої світової війни присуджувала звання «Праведник народів світу», вручала медаль і почесну грамоту. Їхні імена викарбовували на Горі Пам'яті в Єрусалимі, а на Алеї пам'яті висаджували в їхню честь дерева.
В Україні медаллю «Праведник народів світу» нагороджено майже 2,7 тисячі людей.
З них - 217 вихідців з Рівненщини.
Кількість рятівників євреїв в Україні насправді могла бути значно більшою, ніж кількість офіційно присвоєних звань.
Адже пошук їх почався тільки після розпаду СРСР.
А до того дипломатичні стосунки Радянського Союзу з державою Ізраїль були розірвані.
На той момент вже частина рятівників померла. І нині жодного з рівненських «Праведників народів світу» уже нема серед живих.
Найбільш вражаючі історії «Праведників народів світу» з Рівненщини
Марія Бабич
Вона однією з перших у світі отримала звання «Праведник народів світу». Жителька Рівного Марія Бабич під час німецької окупації у 1941 році була служницею в єврейській сім'ї Осіпових. І врятувала їхню єдину доньку, видавши за свою.
Немовля у вузлику їй тайкома передала дружина Іцхака Осіпова, яку разом з іншими євреями німці гнали на страту.
Марія берегла дівчинку, віддавала їй останній шматок хліба. Переїхала жити до родичів.
З неї насміхалися сусіди, мовляв, як це і від кого вона у 52 роки народила дитину. Але Марія усміхалася на це. А потім довго плакала, пригортаючи до грудей чуже дитя, яке стало рідним.
Після війні Іцхак Осіпов знайшов Марію і свою доньку. Перевіз рятівницю до Ізраїлю.
Тетяна та Олена Домбровські
Тетяна Домбровська з Дубна працювала у насіннєвій лабораторії з єврейкою Розою Штівельмахер. До Рози приходила єврейка Софія Лопатіна з 8-річним сином та 4-річною донькою Лізою.
Саме Лізу врятувала Тетяна, розповіла Радіо Трек в.о. завідувачки відділом історії Рівненського обласного краєзнавчого музею Інна Чернецька:
28 жовтня 1942 року Софія попросила Тетяну залишити у неї на ніч Лізу. Потім ще приходила з сином переконатися, що з донькою все добре.
А коли євреїв гнали вулицею на страту, мати Тетяни Домбровської поставила Лізу на лавку у дворі, щоб на неї востаннє могла подивитися мати.
Ліза залишилася жити у родині Домбровських. Аж якось її побачив один з німців і запідозрив, що дівчинка тут - єврейського походження.
«Юдеїн, юдеїн», - почав кричати він, вказуючи на Лізу. Тож родина почала дівчинку ховати.
А згодом тітка Тетяни - Олена Домбровська вивезла малу до Кракова у Польщі, прилаштувала тут на навчання у монастир.
Лишатися у Польщі стало небезпечно після того, як сина Олени - Василя, який працював у друкарні, розстріляли німці за те, що друкував антифашистські листівки. І Олена повернулася до Дубна.
Тут Ліза навчалася у школі №2, згодом - в училищі культури. Довгий час вона вважала Олену матір'ю і називала «мамою».
Ліза прожила в Дубні до 1951 року. Потім виїхала у Вроцлав, а звідти - до Ізраїлю. З Оленою Домбровською вона спілкувалася аж до її смерті у 1971 році.
Родина Ващичиних
Денис, Зінаїда Ващишини та їхня донька Єва (після одруження - Ожелевська) – мешканці села Селець, що біля міста Дубровиця Сарненського району - рятували від німців євреїв Моше Фішмана та його доньку Фейгу.
Ващишини приятелювали з Фішманами, які мешкали у Дубровиці.
Коли німці у Дубровиці створили гетто для євреїв, зв'язок родин перервався.
І Денис Ващишин дуже переживав, коли в серпні 1942 року дізнався, що гетто ліквідували. Адже думав, що друзів вбили.
Аж раптом на порозі його дому з'явилися Моше Фішман та його 12-літня донька Фейга. Вони втекли з місця масового вбивства.
Фішмани переховувалися у місцевих лісах і час від часу навідувалися до Ващишиних. Коли стало холодно, Моше залишив доньку своїм друзям. Її поселили на стогу сіна. Батько навідувався до доньки.
Якось Моше довго не приходив, а згодом його знайшли мертвим у лісі. Після того Ващишини перейменували Фейгу в Христину, навчили добре розмовляти українською і відправили у село Берестя, щоб найнялася там на роботу нянькою.
Але коли там запідозрили, що дівчина - єврейка, та, як навчили Ващишини, повернулася до них, щоб начебто стати у них доглядальницею Зінаїди.
Фейга протягом багатьох років підтримувала відносини з сім'єю своїх рятівників. У 1990 р. вона емігрувала до Ізраїлю.
Родина Ошурків
Баптистський священик Микола Ошурко з дружиною Марією і дітьми, які мешкали на хуторі Юркова біля села Борове нині Сарненського району, врятували 7 євреїв.
Влітку 1941 року, коли почалися масові розстріли євреїв, вони прийняли до себе родину Розманів з 6 осіб та Олександра Шварцблата.
У липні 1988 року всю сім'ю Миколи Ошурка нагородили почесним званням Праведників народів світу. А його син Микола став останнім з рівненських «Праведників народів світу», який найдовше прожив - до 2020 року.
Джерела: mnemonika.org.ua, history.rayon.in.ua, suspilne.media
Радіо Трек: НОВИНИ