«Дым сигарет с ментолом» та інші українські пісні, які привласнили росіяни
«Поручик Голицын» - взагалі бандерівська пісня
Видання Styler опублікувало матеріал про українські пісні, які цинічно присвоїли собі росіяни.
Виявляється, чимало популярних російськомовних пісень насправді були вкрадені радянськими авторами і композиторами у самих українців. Наприклад, хто б міг подумати, що пісня «Вот кто-то с горочки спустился» – це лише адаптований варіант українського романсу ХІХ століття «В саду осіннім айстри білі»? Романс був популярний в Україні аж до 60-х років XX ст.
Ще в 1961 році він був опублікований у збірці «Українські народні романси» з передмовою і примітками Леопольда Ященка.
На жаль, відомостей про автора слів і музики немає (тому романс і вважається українською народною піснею). Але вже через кілька років у цієї мелодії раптово з'явився «автор».
Відомий композитор Борис Терентьєв, який хоч і народився в Києві, але більшу частину життя провів у Москві, представив на загал «свій» хіт «Вот кто-то с горочки спустился».
До речі, незабаром після цього Терентьєв став Заслуженим діячем мистецтв РРФСР.
«Поручик Голицын» - одна з найвідоміших так званих «білогвардійських пісень» у жанрі міського романсу, на початку 1980-х отримала популярність в СРСР і серед тодішніх радянських емігрантів.
Серед росіян заведено вважати, що першим датованим виконанням пісні є запис Аркадія Сєвєрного в середині травня 1977 року, а текст пісні підготував Владислав Коцишевський.
Але насправді україномовна пісня «Друже Ковалю» була популярною ще задовго до виконання шлягера про якогось Голіцина.
Автором музики і слів до «Друже Ковалю» є український повстанець Микола Матола. А композиція була написана в 1949 році. Тобто, по суті, росіяни приписали собі «бандерівську» пісню.
Тож не дивно, що композиції «Поручик Голицын» немає в жодній збірці автентичних білогвардійських пісень, емігранти старшого покоління в 1970-1980-их її не знали.
Також можна порівняти тексти «Друже Ковалю» і плагіату на неї. Так, в оригіналі – «четверту добу уриваються плови». Плагіат – «четвертые сутки пылают станицы». Далі в оригіналі – «не плачте душею, мій друже Ковалю», в плагіаті – «не падайте духом, поручик Голицын».
У третій строфі оригіналу – «кудись наші коні помчали далеко», в плагіаті – «а в сумерках кони проносятся к яру». А заміна рядка « і знову прикрили московські полки» на «и девочек наших ведут в кабинет» говорить про морально-етичну характеристику російських авторів.
«Любо, братцы, любо» в оригіналі завжди звучала українською мовою, адже в армії Нестора Махна 98% бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну, а нині є фольклором для анархістів всього світу.
Вже доведено, що «Любо, братці, любо» - знаменита повстанська пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років.
Однак російська «Вікіпедія» не збирається поступатися правом на неї. Там пишуть, що пісня виникла ще в 1783 році, коли донські козаки билися з ногайцями. Хоча ніяких доказів не наводиться.
Та навіть якщо вважати, що ця пісня була написана в XVIII столітті, то логічно думати, що вона була написана тією мовою, якою розмовляли люди в тій місцевості, де ця композиція творилася - на етнічних козацьких землях.
«Ой, мороз, мороз» вважається російською народною піснею, хоч насправді була популярна у Вінницькій області ще на початку 1900-х років.
А звучав текст її так (із збірки «Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні"»):Ой мороз, мороз, Ще й зима буде, Прошу я тебе - Не зморозь мене!
Прошу я тебе
Не зморозь мене!
Ой не так мене
Як мого мужа
Бо в мого мужа
Плоха одежа
Бо в мого мужа
Плоха одежа
Кожуха нема
Й чобіток нема
Кафтан тоненький
Та й той подертий
Кафтан тоненький
Та й той подертий
Однак, за словами колишньої солістки Воронезького російського хору Марії Морозової-Уварової, цю пісню «написала» вона у грудні 1954 році для дуету з чоловіком Олександром.
Але той факт, що українську пісню вперше задокументували в 1936 році, вказує на те, що «Ой, мороз, мороз» – це ще один плагіат від росіян.
«Дым сигарет с ментолом» - ця пісня у 90-ті лунала чи не на всіх дискотеках. Група «Ненсі», яка її виконувала, була заснована Анатолієм Бондаренком та Андрієм Костенком в Костянтинівці (Донецька область) в 1992 році.
На початку 90-х Бондаренко приписав авторство популярної на заході країни весільної пісні «Плаття твоє із ситцю» собі і на будь-які закиди відповідав питанням «А де докази, що це ваша пісня?».
Втім, одному з концертів Бондаренко сам сказав, що пісню вони «запозичили з українських народних пісень».
Насправді ж, «Плаття твоє із ситцю» (у різних варіаціях) у Львові на весіллях співали ще в 1970-і роки.
А у вальсовому весільному варіанті цю композицію виконував львівський гурт «Барви», заснований в 1987 році. Їхній варіант пісні називався «А я знайшов» увійшов до альбому «Танці» 1991 року.
Радіо Трек: НОВИНИ