«Воно того не варте»: українці пояснили, чому сидять без роботи у Німеччині
Насамперед через пристойну соціальну підтримку
Наразі в Німеччині проживає 1,1 мільйона українських біженців від війни. Але лише кожен п'ятий з них працює – 113 тисяч.
Решта отримують різні види допомоги, - пише Bild
Частка працюючих українців – 21% від працездатних і 13,5% від загальної кількості, – підсумовує видання.
І це при тому, що у Німеччині спостерігається нестача працівників практично у всіх галузях промисловості.
У коментарях Bild українські біженці називають різні причини свого безробіття. Деякі зазначають, що допомога, яку вони отримують від соціальної служби, «дуже хороша» і її вистачає на життя.
Саме цю причину назвала Маргарита (27 років), яка живе у Німеччині із 7-річним сином:
Допомога, яку ми отримуємо від управління соціального забезпечення, дуже хороша, і ми почуваємося комфортно в Німеччині. В майбутньому я теж хотіла б пошукати роботу.
Анастасія (31 рік) з сином Стефаном (1 рік):
Скоро я отримаю пропозицію щодо дитячого садка, тоді зможу відвідувати мовну школу. І після цього я знову хочу працювати кондитером.
Мій чоловік залишився в Україні – він там працює і надсилає мені гроші так часто, як тільки може.
Працювати не варто
Юрій (40 років) з Полтави:
Німецький центр зайнятості пропонує мені лише просту роботу з низькою оплатою.
Скажу чесно: воно того не варте! У мене немає на це мотивації. Тому що, якби я працював на Amazon або інші компанії за 8 або 9 євро нетто на годину, мені довелося б платити за оренду, електроенергію та воду самостійно.
Тоді залишиться занадто мало в порівнянні з 563 євро грошей громадян, які я отримую без цих відрахувань.
Віталій (42 роки) з Херсона:
Я розумію, що думка в політиці та суспільстві в Німеччині змінилася і що я маю йти працювати. Але для цього я маю по-справжньому вивчити німецьку мову. Складно поєднувати мовне навчання і роботу.
Нам ще потрібні мовні курси
Вероніка (41 рік) з Чернівців вже два роки живе в Галле з дітьми (9, 13) і чекає на мовні курси.
Я шукаю роботу продавцем-консультантом, бажано в супермаркеті чи продуктовому магазині, як в Україні. Через дітей я можу працювати лише пів дня.
Бухгалтер Світлана (50) з березня 2022 року проживає в Галле (земля Саксонія-Ангальт), з листопада 2022 року – фінансовий економіст Сергій (53).
Ми хотіли б працювати за своєю професією, але ми повинні досконало володіти німецькою мовою і потребуємо ще одного мовного курсу.
Така ж перешкода і для Валентини (40 років). Вона приїхала з двома синами (15, 11) у квітні 2022 року, її чоловік перебуває в Україні:
Я маю дві вищі освіти: геодезист та державне управління. Однак центр зайнятості часто відправляє мене на мовні курси.
Кажуть, що я не можу працювати без диплома С1.
Також українці скаржаться, що мають проблеми з призначенням нового мовного курсу, що вивів би їх на новий рівень знань – інколи їх доводиться чекати місяцями.
Ще одна проблема – невизнання дипломів частини приватних українських ВНЗ. А це означає необхідність здобуття нової освіти у Німеччині.
Радіо Трек: НОВИНИ
