«Він був настільки добрим і світлим, що навіть складно описати»: У Рівному попрощаються з Героєм
Світла пам’ять Захиснику!
Завтра, 2 жовтня, на майдані Незалежності у Рівному попрощаються з загиблим на війні Героєм Дмитром Такуном. Йому було лише 30.
На сторінці Рівненської міської ради у Facebook йдеться, що Дмитро Такун спершу навчався у 24-ій школі, а потім став випускником ЗОШ №17. Далі вступив до ДПТНЗ «Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну», де навчався на оператора комп’ютерного набору.
Строкова служба в армії минула в Одесі — Дмитро був зв’язківцем. А коли повернувся додому, почав облаштовувати життя.
Друг Героя Володимир каже:
Йому було непросто. Але він мав характер, силу волі таку, що рідко зустрінеш. Наприклад, через пів року, як повернувся з армії, одного дня вирішив для себе: жодного алкоголю чи тютюну — і все. Відтоді Діма не зірвався. Він мав витримку. Темна смуга не була тоненькою, але він зумів з неї вибратися, роки півтора як почало все життя налагоджуватися, за кілька місяців до війни він навіть почав займатися джиу-джитсу.
Дмитро працював продавцем-консультантом у «Епіцентрі», а коли почалася війна, нікому й слова не сказавши, пішов до військкомату.
Він пішов добровольцем. Ходив не день і не два туди, просився. Казав, що він один, без жінки, без дітей, його тут нічого не тримає, того й піде... Все віджартовувався... Мамі взагалі сказав, що просто медичну комісію пройде. А оскільки мав проблеми з зором, то його швидше за все комісують. Але він, мабуть, ту табличку напам’ять вивчив... – додав Володимир.
Батько Дмитра давно помер, тож підтримкою стали мама, бабуся, хрещений Валентин, друзі та кохана дівчина.
Знаєте, він був настільки добрим і світлим, що навіть складно описати. Мав багато друзів, і навряд хто згадає, що Діма комусь відмовив у допомозі. Такою був людиною. А ще мав багато похресників, дуже любив діток, завжди їх забавляв, вони завжди йому посміхались. Та й дітки теж його любили, на жаль, тільки що не свої... – пригадує друг Дмитра.
Ми з Дімою дружили 15 років, він став хресним моєї дитини. За ці роки дружби він мене ніколи не підвів, не відмовив у допомозі, пораді, коли мені це було потрібно. Дмитро був доброю, веселою, життєрадісною людиною. Головне, що він був добрим другом не тільки в хороші часи, але й у біді не кине, – ділиться спогадами кум Дмитра Віталій.
Відданий друзям Дмитро все тримав у таємниці. Про те, що таки мобілізований і їде воювати, розповів лише за кілька днів до того, як вирушити на війну.
Діма був найдобрішою, найсвітлішою і разом з тим найнаполегливішою Людиною. Радів, що його за другим разом, але все-таки взяли до служби в армії (це було ще в далекому 2011 році, коли ми разом проходили строкову службу в ЗСУ). Добровольцем на фронт став так само - по професії місць не було, але Діма не здався. Всі негаразди сприймав з неймовірним оптимізмом та міг знайти позитив у будь-якій ситуації. Пам’ятаю, як зустрілися перед самим вирушення: «Все, мені знайшли місце, я іду…» - говорив Дмитро. Стримувати, вмовляти, відговорювати було марно. Він чітко знав, що потрібен там… на фронті… на «нулі»… на війні за нашу перемогу… – розповів побратим Героя.
Дмитро ні з ким не ділився планами на майбутнє, говорив, що головне — це повернутися додому...
Ми постійно були на зв’язку, коли це було можливо. Він особливо нічого не розповідав, лише якось розписав, як минули його дві доби: там все — і нічні рейди, і міни, і вибухи, і обстріли... Він з перших днів потрапив у справжнє пекло — був під Краматорськом, під Лиманом. Через три тижні відступили в Миколаївку біля Слов'янської ТЕС. А через 3 місяці поїхали на Мар'янський напрямок... - додав друг Героя Володимир.
Стрілець-помічник гранатометника, старший солдат 30-річний Дмитро Такун загинув 24 вересня під час бойових дій поблизу села Новомихайлівка Донецької області.
Він був частинкою нашої сім’ї. Найкращий друг, найкращий хрещений батько. Як же він любив наших дівчат, а вони його... Дуже важко було сказати їм, що Діма більше не забере їх на прогулянку в парк, не приїде ввечері на чай, не забере зі школи. Він був воїном по життю, завжди рухався тільки вперед. Воїном він залишиться назавжди в наших серцях і ангелом-охоронцем в нашій сім'ї, - розповідає кум Героя Володимир.
Поховають Захисника на кладовищі у Тинному.
Радіо Трек: НОВИНИ
