Вбивці мають і жіноче обличчя: Особливо жорстокі жінки з «Л/ДНР» – що про них відомо (ФОТО/ВІДЕО)
Це снайперки, танкістки, навідниці, мінерки
Жінки з армії «лднр» - одні з найжорстокіших. Саме вони ведуть прицільний вогонь по школах, лікарнях та дитячих садках, кажуть жителі окупованих територій. Саме вони підтримують чоловіків-окупантів у позиції насильства як до дітей, так і до жінок України.
Про це йдеться в матеріалі авторства Олени Степової спеціально для сайту групи «Інформаційний спротив».
Подаємо нижче її текст без змін:
Знаєте, ми дуже мало говоримо про жінок на війні. Ні, не про наших, не про українок, а тих, хто прийшов нас убивати.
Якщо з боку російських окупантів ми поки що не бачили полонених чи вбитих жінок, то ось з боку так званої армії «лднр» їх багато.
Понад 30% складу «народної міліції лднр» — жінки віком від 16 до 65 років.
Це снайпери, танкісти, навідники, мінери, стрільці.
Під Горлівкою артилерійським дивізіоном «Корса», який обстрілює Україну з РЗСУ «ГРАД» та «точки У» управляє жінка, а з 2018-го року військові училища та кадетські корпуси «лднр» випустили вже професійних військових-жінок.
Я багато писала про жінок з ОРДЛО, але якось мені не дуже вірили та зупиняли – «не демонізуйте». То правда про війну, це не демонізація суспільства, а гірка правда. Й знати її – це бути попередженим.
Жінок в ОРДЛО нагороджують, про них знімають фільми. Це й військові, й лікарі, медсестри, що теж є на фронті, й волонтери — а що ви думали, в ОРДЛО теж збирають допомогу на «армію лднр» — й слідчі, й прокурори, й судді.
Насправді, жінок з ОРДЛО дуже багато бере участь як у колаборації, так й у воєнних діях. І, як кажуть жителі окупованих територій, жінки з армії «лднр» одні з найжорстокіших.
Саме вони ведуть прицільний вогонь по школах, лікарнях та дитячих садках.
Саме вони підтримують чоловіків-окупантів у позиції насильства як до дітей, так і до жінок України.
Жінки-військові з «народної міліції лднр» беруть участь і в тортурах військовополонених та мирних громадян. Що це? Що стоїть за жіночою жорстокістю?
Як вони самі це коментують — «бажання очистити світ від нацистів і не допустити розмноження нацистів».
Але є одне «але»: усі вони народилися та отримали освіту в Україні під час набуття Україною Незалежності, невеличкий відсоток тих, хто закінчував освіту в «лднр». Чи бачили вони «нацистів» за час життя у мирі та злагоді України? На це питання вони відповідають - «это другое».
Що саме «другое» - пояснюють, що Україна змінилась під час Майдану, а далі наративи кремля, що на Донбасі поширювались ще ж Помаранчевої революції.
У багатьох із них ж діти. Є чоловіки, батьки-шахтарі, що отримували увесь цей час пенсії в мирних частинах України, більш того, регулярно приїжджаючи сюди (у Станицю, Сєвер, Харків, Маріуполь), маючи тут жило, отримуючи тут лікування.
Чи отримають ці жінки-військові покарання за свої дії? Гендер на війні — цікаве питання з огляду на банальне «слабка стать». Бо саме «слабкою статтю» будуть прикриватися ті, хто спокійно й цинічно вбивав дітей, жінок, мирних громадян, підтримував усі дії путіна та росії, включно з наративом «до последнего украинца».
Війна – не місце для сентиментів з ворогом. На жаль, на цей час ми можемо констатувати, що за 8 років окупації в ОРДЛО виховано інше суспільство, зросли інші діти, більшість з яких вже не є «наші люди там», а ворог, ворог, який тримає зброю та спрямовує цю зброю на нас.
Й подальше існування окупаційних районів (я маю на увазі застарілі ОРДЛО та Крим, що фактично перетворені росією на військові об’єкти) – це загроза Україні.
Мешканці звільнених Україною районів, що були окуповані з 24 лютого 2022 року та звільнені на цей час, дають свідчення щодо неймовірної жорстокості не тільки росіян, а от саме «армії лднр».
Тобто колаборантів з ОРДЛО, що не пробачили нам банального – нашого вибору України, мирного життя та розвитку, який ми отримали за роки, поки вони «успешно развивались под руководством россии».
Я не демонізую мешканців ОРДЛО, я підкреслюю:
- там є просто мирні громадяни, що перебувають в окупації,
- колаборанти, що увесь час працюють на окупанта та виконують його розпорядження
- та військові, що активно беруть участь у мінуванні, вбивствах, обстрілах, ґвалтуванні, мародерстві.
Й обличчя жінки та жіноча стать не є виключенням під час виявлення вбивць України.
Ось на фото «стюардеса по имени Анна». Мабуть вона бачила світ, літала по інших цивілізованих країнах, але воює за те, щоб усі жили однаково бідно, у гетто, без прав, без свобод, у насиллі, а можливо й були знищені «руським миром».
Чому? Це питання. Це дійсно питання, як пропаганда могла подіяти на тих, хто має освіту, бачив інше життя? Як люди, що бачили світ, розвиток, цивілізацію можуть хотіти жити у росії чи срср?
Тому ще раз підкреслю: на війні відсутній гендер стосовно ворога. Й правда, гірка правда на війні – це безпека, це висновки, це упередження, що ворог має й жіноче обличчя.
Джерело: Олена Степова для сайту групи «Інформаційний спротив»
Радіо Трек: НОВИНИ
