Суцільна хімія: які продукти в СРСР були найшкідливішими
І їх все одно продавали
Існує поширений міф про надзвичайну «натуральність» продуктів у СРСР. Цей міф ґрунтується на кількох помилкових твердженнях.
- По-перше, відбувається некоректне порівняння різних категорій товарів: натуральні продукти, такі як молоко чи хліб, порівнюються з продуктами швидкого приготування, такими як локшина швидкого приготування чи жувальні цукерки.
- По-друге, відсутність обов'язкового повного складу на етикетках в СРСР помилково трактується як доказ натуральності продуктів. І, нарешті, замовчуються реальні масштаби використання хімікатів у радянському сільському господарстві.
Міф про «натуральне» морозиво
Історія цього продукту починається в 1930-х роках завдяки зусиллям Анастаса Мікояна, який ініціював масове виробництво морозива. У 1932 році в Москві було запущено першу потужну лінію з виробництва пломбіру, а згодом такі виробництва з'явилися по всьому СРСР.
Згідно з ГОСТ 117–41, морозиво мало виготовлятися виключно з натуральних інгредієнтів, таких як коров'яче молоко, вершкове масло та агар-агар.
Однак, у 1966 році цей стандарт було змінено, що дозволило використовувати продукти зі зниженою жирністю, рослинні жири (наприклад, пальмову олію), штучні емульгатори, ароматизатори та барвники.
«ГОСТівські» сосиски: мінімум м'яса, максимум добавок
Ще однією легендою є «гостівські» сосиски, які нібито містили багато м'яса. Насправді згідно зі стандартами, вміст м'яса в них становив лише 5%, а решта 95% припадало на інші інгредієнти тваринного походження, склад яких міг варіюватися на розсуд виробника.
ГОСТ 23670-79 дозволяв використовувати в сосисках нітрит натрію, меланж, щоковину та обрізки шпику, а старіший ГОСТ 3574-47 навіть допускав додавання селітри.
Зловживання на виробництві призводили до того, що споживачі часто відчували в сосисках несподівані смаки та аромати.
Ковбаса «Чайна»: заміна якісних інгредієнтів
Ковбаса «Чайна», попри свою популярність, належала до другого ґатунку. За рецептурою, вона мала містити 70% яловичини другого сорту та 20% напівжирної свинини. Проте, ГОСТ 23670-79 допускав використання «рівноцінних замінників» яловичини, таких як заморожене м'ясо буйвола або яка, оброблені субпродукти, харчова плазма крові, стабілізатори та картопляний крохмаль.
Під терміном «стабілізатор» ховалися подрібнені субстанції з умовно їстівних частин туші, таких як свиняча шкіра та сухожилля. Цей компонент додавали майже у всі види ковбасних виробів, за винятком тих, що були недоступні для звичайних покупців.
Торт «Пташине молоко»: від агар-агару до крохмалю
Торт «Пташине молоко», створений у 1960 році, став першим радянським запатентованим тортом. Оригінальний рецепт передбачав використання агар-агару для начинки, проте через його дефіцит та високу вартість ГОСТ дозволив замінити його на крохмаль, а яйця – на меланж.
Олія «Бутербродна»: сумнівний замінник маргарину
У СРСР маргарин був дефіцитним продуктом, оскільки його виробляли за ГОСТ 240-57 з суміші рослинних та тваринних жирів, включаючи свинячий та китовий жир, переважно для харчової промисловості.
Натомість у продажу була олія «Бутербродна», склад якої був ще більш сумнівним. Рослинні жири в ній часто замінювали на мінеральні, що призводило до неприємного запаху та горіння під час смаження.
Тістечко «Картопля»: перероблювання відходів
Тістечко «Картопля» та торт «Поліно» в домашніх умовах готують на основі бісквіта та вершків або згущеного молока. Проте, у промисловому виробництві в СРСР для їх виготовлення використовували «поворотні відходи» – обрізки від інших тістечок та тортів, а замість вершків та згущеного молока використовували той самий дефіцитний маргарин.
Ці приклади демонструють, що міф про «натуральні» радянські продукти часто не відповідає дійсності.
Багато продуктів містили значну кількість хімічних добавок, замінників та відходів виробництва, що робить їхню «натуральність» дуже сумнівною.
Джерело: news.obozrevatel
Радіо Трек: НОВИНИ
