Спека: де та як купалися за Польщі мешканці м. Рівне (6 ФОТО)
Коли їх не пускали на Басів Кут
Виявляється за благословенної Польщі вхід на Басівкутське озеро у літню спеку був – платним.
Очевидно, що українці, яких тоді в Рівному жило небагато, за гроші туди здебільшого просто не ходили й в основному купання на Басовому Куті це була розвага для заможних.
От як пише про це відомий краєзнавець Світлана Калько:
Пляж на Басовому Куті став цивілізованим після того, як магістрат на початку 30-х років розробив проект пляжів біля ставу та будівництва басейну для плавання.
Щоправда, як писало «Ехо Рувеньське», платний вхід на басівкутський пляж обурював мешканців Рівного, мовляв, вимагають плату за воду і повітря. Але це дозволяло владі міста утримувати зону відпочинку в належному стані.
Відкритий плавальний басейн збудовано в Рівному в 1933 році.
Із цієї розвідки від пані Калько ми взнаємо, що легендарний відкритий басейн у Рівному знаходився не десь на Грабнику чи Канті, а саме біля озера на Басовому Куті.
Вхід на пляжі озера та користування самим басейном – усе це було платним.
Надамо ще слово пан Калько
Як свідчать архівні джерела, будівництву басейна сприяв і допомагав у зборі коштів командир 45-го полку стрільців прикордоння, що базувався в Рівному, Броніслав Пругар-Кетлінг.
Він відомий своєю благочинністю та тим, що вважав фізкультуру і спорт обов’язковими дисциплінами для військовиків.
У басейні не лише відпочивали, а й активно використовували його для спортивних змагань, для проведення Дня фізкультурника.
Цікаво – де саме знаходився цей басейн? Чи не могло бути, що назва пляжу «солдатський пляж» (деколи кажуть «офіцерський пляж») на нашому Басовкуті йде ще з польських часів?
Можливо ми почуємо відповідь у коментарях до цієї статті, а поки надамо ще слово Галині Данильчук, яка, зокрема, повідомляє і про купання голяка:
Найпростіше було дітлахам та молоді з простих родин. З настанням спекотних днів усі поспішали на берег Усті, яка в ті часи ще не нагадувала стічну канаву, і хлюпалися у воді досхочу. Причому робили це разом відпочивальники і жіночої, і чоловічої статі.
Незаможні рівняни ігнорували купальники, які тоді коштували недешево. Відтак, бовталися у воді, де хотіли, у звичайному спідньому, або й голяка. Благо зарослі над річкою дозволяли це робити.
Цікаво, що в ті благословення часи Устя виконувала для рівнян ще й роль своєрідної бані:
Улітку часто в річці купалися не лише через спеку, а й заради звичайної гігієнічної процедури — миття. Молодь з околиць Рівного і навіть з навколишніх сіл збиралася на березі Усті, щоб поплавати в тоді ще чистій воді, пограти на піщаному березі у футбол, волейбол.
Загалом купатися не було заборонено будь-де, тому кожен собі обирав затишні куточки. Водночас купання в неперевірених місцях нерідко призводило до загибелі, про що повідомляли місцеві газети.
Також нещодавно Галина Данильчук розмістила у себе на ФБ-сторінці фото й написала:
Горинь. 1930-і рр. Улюблене місце відпочинку рівнян.
Фото Георгія Косміаді
У групі Старе місто. Рівне історичне взялися з’ясовувати – де ж саме було це місце на Горині.
Після певних дискусій зійшлися на тому, що найпевніше, це все ж таки десь під Решуцьком.
А як думаєте Ви?
В матеріалі використано деякі фото та пояснення з минулорічної статті Світлани Калько «Жінкам купатися разом із чоловіками — заборонено. Як рівняни «пляжились» у давнину» на сайті РівнеРетроРитм.
Також використані фото з публікацій про Зузану Гінчанку
Радіо Трек: НОВИНИ
