Штрафують на кожному кроці та роблять козячу морду: українка розповіла про дисципліну та «пасіба» від українок у Бельгії
Та як у цій країні вирішують «мовне питання»
Українська письменниця Ніна Нікалео через війну мешкає у Бельгії та у своєму блозі на Espreso розповіла про вирішення «мовного питання» у цій тримовній країні.
Бельгія – офіційно тримовна монархія, а точніше конфедерація із, відповідно трьома, кантонами: Фландрією, Валлонією та Брюссельським столичним регіоном та маленькою, навіть, крихітною за українськими мірками, німецькомовною провінцією Льєж.
Щоб читачі краще зрозуміли мовні проблеми Бельгії українка робить невеличкий екскурс в повоєнну історію Бельгії.
До 1968 року усі в ній спілкувалися французькою мовою. Під час I Світової загинуло дуже багато фламандських воїнів через те, що вони не розуміли французьких команд своїх командирів, які уявлення не мали чи не хотіли віддавати їх не французькою.
А на фламандському діалекті спілкувалося 65% населення Бельгії. Цей процес незадоволення й образи від величезних втрат тривав досить довго, допоки у тому ж 1968 році фламандці сказали «Досить!» і змусили прийняти закон про те, що нідерландська мова (з фламандським діалектом) повинна бути прийнята на законодавчому рівні так само державною мовою спілкування, як і французька.
Відтоді жоден працівник в державних органах влади не спілкується французькою у Фландрії.
Тобто, якщо ви переїжджаєте мешкати з тих чи інших причин з Валлонії до Фландрії, то мусите іти на курси фламандської, бо усюди у владних органах вам робитимуть козячу морду і ви нічого там не вирішите.
Існує виняток для іноземців, які перебувають у Бельгії менше, аніж пів року, або вас попросять скористатися послугами перекладача.
Ніна Нікалео підкреслила, що при цьому вони відмінно володіють французькою, щобільше, англійською також.
Але це буде порушенням закону держслужбовцем.
Хто винен?
Проводячи аналогію з Україною літераторка піднімає питання, хто винен у тому, що українська не стала рідною для мешканців багатьох українських регіонів?
«Дєті, сейчас у нас урок украінського язика». Для мене це було культурним шоком, коли почула це від мешканців Запорізької, Херсонської областей, не кажучи вже про Донеччину та Луганщину. Так, більшість із сільського населення старшого покоління за 50 років таки говорять рідною, але молодші… Що це?! Навіщо?!
Мабуть, тому є такі, яким українська так і не стала рідною, і не далася до опановування.
Водночас пані Ніна зауважує, що, мешкаючи в Бельгії, вихідцям із цих областей далася «іншородна», а тому значно складніша фламандська та французька мови.
Проте вони навчають «українською» говорити «прівєт!» і «как дєла?!» місцевих наївних мешканців, які радісно тобі усе це випліскують разом із «пасіба», коли вчергове тебе зустрічають, знаючи, що ти з України.
Ніна Нікалео відзначає наскільки це дивує місцевих, коли кажеш, що це насправді мова окупанта!
Закон є закон
Завершує свій блог українка розповіддю про штрафи у Бельгії.
Буквально днями бельгійський прем’єр Де Кро озвучив, що в Європарламенті буде виголошувати промови лише французькою, чим викликав хвилю справедливого обурення у фламандському уряді, який наголосив, що це – протизаконно. Адже кожен представник своєї країни у Європарламенті зобов’язаний говорити своєю державною мовою, а оскільки в Бельгії їх три, то трьома. А не виділяти якусь одну, бо це зручніше і простіше.
Закон є закон, і його зобов’язані притримуватися усі. Можна не притримуватися, вибір завжди є, - пише письменниця з України, - але і скажений штраф за це замучишся щоразу платити!
Бельгійців штрафують, до слова, на кожному кроці. Вони самі кажуть, що є такі правила, які б їм ніколи на думку не спали, якби одного разу не довелося викласти за порушення кругленьку суму. Грошове покарання ефективно дисциплінує!
Саме шлях Бельгії у вирішенні «мовного питання» українка вважає доброю підказкою, як стимулювати до вивчення української, якщо кривава війна досі мізки не вправила.
Радіо Трек: НОВИНИ
