Рівне прощається з Героєм. В останню путь проводжають бійця полку «АЗОВ»

п'ятниця, 02 вересня 2022 09:40

З Дніпровщини у Рівне його привело кохання

26-річний старший солдат Данило Молдавський загинув 29 серпня в результаті ворожого мінометного обстрілу поблизу села Ольгіне Херсонської області. У ці хвилини на майдані Незалежності відбувається прощання з Героєм.

За даними міської ради Рівного, Данило Молдавський народився у місті Марганець Дніпропетровської області.

Данилові не було й 18, як ворог прийшов на нашу землю. Розпочалася антитерористична операція на Сході. Данило вирішив боронити рідну землю, тож пішов добровольцем, пройшов вишкіл і навчання, аби стати частиною полку «АЗОВ». І вже у 2016-му разом із побратимами опинився на самісінькому «нулі».

Війна тривала для Данила п’ять довгих років. Лише на початку літа 2021 року він звільнився зі служби, аби жити з коханою Марією у Рівному.

Ми познайомились через друзів, він побачив мене в Інстаграмі моєї подруги — дівчини його друга, написав і так зав’язалися відносини. А в липні 2021, через трошки після його повернення з війни, ми одружилися, - розповідає Марія.

Данило максимально намагався адаптуватися до цивільного життя, хоч на це і потрібен був час. Тож вирішив зайнятися справою до душі.

Йому дуже подобалися машини, їх розбирати, ремонтувати, він це умів та любив. Тож влаштувався на роботу на СТО. Він тільки почав звикати до мирного життя, ми будували плани,

Данило мріяв відкрити власну справу, свою майстерню з ремонту авто, але знову почалась війна, - каже Марія.

Дружина розповідає, що Данило добре розумів, що активної фази воєнних дій не уникнути. Тому готував рідних до цього, розповідав, як діяти, як поводитися. А коли в країні ввели надзвичайний стан, відразу обдзвонив хлопців, з якими працював та воював і, відправивши Марію у село, в перші дні нападу вирушив на Схід.

Він не розповідав, де служить, що відбувається, завжди заспокоював мене, мовляв, ми в лісі, возимо тероборонівцям обіди, тут тихо і безпечно, але я знала, що то неправда... Бо ж Данило один раз заїжджав додому — він привозив хоронити побратима у Березне... - розповідає дружина.

Єдине, що не міг приховати Данило, це відданість своїм побратимам, зізнається Марія. За її словами він завжди повертався за пораненими, прагнув їм допомогти, ніколи не залишав хлопців.