Ріелтор з Харкова пояснює дещо про переселенців: «Те, чого ми не розуміємо»
Це варто почути і в Рівному, і у Львові
Важкі часи – складні ситуації: люди проявляють себе по-рзному.
Цей допис Світлани Умярової – ріелтора з Харкова отримує сотні репостів. Вона пише українською, хоча видно, що опанувала її ще не досконало. Але це неважливо, і ми нічого в її тексті не виправляли:
Багато читала в інеті постів, де хають переселенців.
Даже дають рекомендації, що треба робити переселенцю.
Де сидіти.
І як мовчати.
Що треба бути вдячними.
Треба мовчки брати те що дають.
З однієї сторони це так.
Але.
Коли настав 2014, той самий час коли......до мене звернувся хлопець, найти квартиру, який тікав з Луганська з сім'єю.
І я дуже гарно пам'ятаю той день, коли ми їхали з ним на його машині по пр.Гагаріна, і під'їжджаючи до светофору, в нього задзвонив телефон.
Піднявши трубку і почувши голос він зблід.
Він слухав, но я бачила що він вже нічого не чує.
Я звернулась до нього з питанням - з тобою все гаразд, що трапилось.
Хоча я розуміла, що трапилось щось страшне.
Він нічого не говорив.
Він завис.
Я забрала у нього трубку , а там жінка продовжувала говорити, і говорити.
Я узнала, що батьки цього хлопця тільки що погибли.
На їх дом впала бомба.
Батьки були в домі.
Будинок зрівняли с землею.
Нам начали сигналити.
Хлопець в ступорі.
Благо я вмію водити машину з механікою.
А в нього як раз у була механіка.
Ледве витягнула його з машини і пересадила на своє місце.
Сіла за руль і поїхала.
І тоді, в той самий момент, я для себе прийняла рішення.
Я ніколи не буду рассказувати , умнічати і учити тих людей які під обстрілами , ризикуя життям, тікаючи від війни, шукайють де можно сховатися.
Щоб остаться просто живим.
Я знайшла йому квартиру.
Я не взяла з нього грошей.
І з того дня, я не знаю чому, може цей хлопець всім роздавав мій номер телефону, но в мене був поток цих людей, яким треба було житло.
Що я тоді зрозуміла для себе.
Я зараз напишу.
І якщо ці поради комусь допоможуть, я буду рада.
Ці люди з гарячих точок, тікають реально з пекла.
І якщо вони гарно виглядають, це не означає що з ними все гаразд.
Вони не безхатько.
І не повинні бути в обносках.
Нічого не питайте у них.
Вони все одно нічого внятного не розкажуть.
Просто мовчки подивіться в їх обличчя
Ви все зрозумієте.
Іноді у них просто на це немає сили.
Коли вони прийдуть до тями, буде і дякую, будут і сльози , будут і обійми.
Но не зараз.
Вони у стрессі.
Заспокойте їх, обійміть, і допоможіть.
Бо вони ще не вірять що вони в небезпеці .
Але і вони вам нічого не винні.
Вони б жили собі дома і не зверталися б до вас, але...
Вони змушені звернутися.
Бо вони втратили все.
Втратили не тільки житло.
Втратили мирне життя.
І вони не винні у тому, що були там, а ви ні.
Но їм слава богу вдалося втекти .
Чекали.
Но цього не відбулося.
Вони втомилися чекати.
Тому і почали рятувати своє життя.
Допоможіть їм.
Не змушуйте їх ще чекати.
Вони втомилися.
Вони не жебраки.
У вас зараз є вибір.
У них – нема.
Вони бачили пекло зсередини.
А ви – ні.
Радіо Трек: НОВИНИ
