Позбудьтеся цього: 5 звичок з часів СРСР, які досі псують нам життя
Перевірте, чи перелічені звички також властиві й вам?
Українці понад три десятиліття будують нове суспільство, проте багато хто досі живе за радянськими звичками, сформованими під впливом тотального дефіциту та зубожіння.
Цікаво, чи перелічені звички також властиві й вам?
Відкладати усе найкраще на потім
Радянські люди не мали постійного доступу до нових речей і переважно жили в очікуванні гірших часів. Тому усе найкраще відкладали на потім. Іноді це доходило до маразму - нові сервізи десятиліттями стояли у сервантах на показ, а кави/чаю з них так ніхто й не пив.
Такий режим «відкладання на потім» торкався усіх сфер - найкращі цукерки ховали для чаювання гостей, які могли й не прийти, модний одяг носили лише на великі свята, а меблі покривали пледами чи плівками, аби ті довше залишились новими.
Дефіциту у нашій країні давно нема, але люди продовжують жити за давньою схемою й передають ці звички новому поколінню, яке також іноді живе не тут і зараз, а чекає кращих часів.
Звичка все доїдати
Більшість з нас з дитинства привчені, що потрібно все доїдати до кінця. А ще - обов'язково навіть другі страви їсти з хлібом. Ця звичка спровокована також нестачею харчів у СРСР та бажанням надовго втамувати голод.
Також було заведено не переводити харчі - борщ їли протягом трьох днів, аж поки той не закінчиться. Іноді ризикували навіть їсти не дуже свіжі продукти, лиш би їх не викидати.
Вирішувати усе по блату
У совку належало скрізь мати «своїх» людей й усі питання вирішувати по блату. Якщо маєте знайомого комірника, то гарантовано отримаєте дефіцитний товар за окрему подяку.
Такий спосіб залагоджувати справи плавно перекочував у незалежну Україну й досі дехто навіть за дрібну послугу несе шоколадку чи каву, аби «підкріпити» дружні відносини.
Звичка носити вдома старі речі
Мало з того, що радянські постійно відкладали новий одяг на потім, так ще й взяли за звичку вдома носити речі, які варто було б уже викинути.
Домашній гардероб складався із розтягнутих треників і заношеного халата.
Перейматися думкою інших
Переконання, що чужа думка важливіша за власну - міцно засіла у голові радянської людини.
Було заведено переживати, що ж подумають про неї колектив, сусіди, родичі.
Часто це призводило до того, що люди обмежували себе у словах чи вчинках, відмовлялись проявляти себе та жити вільно.
Досі більшість з нас боїться осуду.
Нам пора позбуватись цих обмежень й ставити свою індивідуальність на перше місце. Але й не забувати, що ми не в праві тиснути на інших, вимагаючи діяти «як усі».
Радіо Трек: НОВИНИ
