Пішли захищати рідну землю добровольцями, а повертаються Героями: У Рівному попрощаються із двома воїнами
Вічна пам’ять і слава Героям!
Завтра, 7 жовтня, у Рівному попрощаються із загиблими воїнами Денисом Білієнком та Петром Ванніком.
Прощання відбудеться на майдані Незалежності о 10:00. Поховають Дениса Білієнка на кладовищі «Нове» у Рівному, а Петра Ванніка – у селі Зелений Гай на Дубенщині, повідомили у Рівнераді.
Денис Білієнко народився 10 квітня 1991 року в Маріуполі. Отримав диплом молодшого спеціаліста електромеханічного технікуму за спеціальністю «Обслуговування електротехнічного обладнання та автоматичного устаткування будівель та споруд», здобув кваліфікацію – електромеханік. Герой також займався організацією заходів для молоді.
Після виїзду з окупованого Маріуполя до Львова Денис Білієнко ще у квітні минулого року добровільно вступив до лав ЗСУ. Спочатку він відбув на навчання у Львівській області, після цього проходив службу на Хмельниччині. А потім його перенаправили на Авдіївський напрямок.
Цього року Дениса Білієнка двічі госпіталізували, але це не зупиняло його, щоб повернутися на фронт до побратимів. Життя головного сержанта механізованої роти обірвалося 24 вересня поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області.
Петро Ваннік народився у Рівному. Навчався у 22 школі, Економіко-правовому ліцеї, а в Національному університеті водного господарства та природокористування отримав диплом менеджера.
Він працював за кордоном у Польщі, але в перший день повномасштабного вторгнення повернувся додому. Був патріотом своєї землі, щирим українцем. Петро не мав жодного військового досвіду, через це його не хотіли брати в тероборону, але в червні 2022 року він добровольцем вступив до лав ЗСУ, – розповіла двоюрідна сестра Героя Ольга.
Петро Ваннік спершу проходив навчання у Британії, а потім — в Україні. Служив у десантно-штурмових військах.
Він завжди був справжнім, різним, як усі хлопці, але щирим. А для мене завжди найкращим — справжня опора, підтримка. Він ніколи не цурався роботи, умів напевне усе. І робив усе для своїх рідних, яких, на жаль, не багато. Батьки померли, з найближчих залишився лише старший брат Едуард та 6-річний син Костянтин... – ділиться сестра.
Життя 40-річного молодшого сержанта, командира відділення гранатометного взводу Петра Ванніка обірвалося 4 жовтня у бою. Під час виконання бойового завдання його підрозділ потрапив під мінометний обстріл неподалік села Вербове Запорізької області.
Радіо Трек: НОВИНИ
