«Облюбеник» та «облюбениця»: кого називали так в Україні 400 років тому (ФОТО)
Цікаві факти
Однією із лінгвістичних приваб нашої мови є обширний засяг доброзичливих слів. Їхня тяглість і присутність на Волині у ретроспективі століть засвідчена актовою документацію судових інстанцій другої половини ХVI ‒ першої половини ХVII століть.
Одним із таких милозвучних означень були слова облюбениця/облюбеник. Як пише Оксана ШТАНЬКО на шпальтах «Волинських Новин»
Призабуте й милозвучне слово облюбениця застосовували впродовж ХVІ-ХVІІ століть на означення коханої дівчини, бажаної майбутньої дружини.
Про це свідчать тогочасні дарчі записи. Йдеться про своєрідні шлюбні угоди ХVІ століття.
Їх могли укладати і перед одруженням, і після певного часу, який подружжя прожило разом.
Наприклад, у жовтні 1569 року володимирський війт (головний міський урядник) Михайло Дубницький відписав своїй дружині Томилі Попелевичівні маєтки Дубники та Ворчин.
Одним із аргументів такого вчинку, за словами чоловіка-благодійника, були доброта, вірність та цнотливість жінки.
Тогочасні хлопці й чоловіки зверталися до своїх обраниць і ніжним «моє серденько».
Про це свідчить аматорський малюнок, що його виконав помічник луцького ґродського писаря – підписок – у 1662 році.
На ілюстрації зображена закохана пара – підписок та його наречена. Біля обличчя дівчини видніється означений напис.
Цікаво, що українські слова прописано літерами латинського алфавіту.
Радіо Трек: НОВИНИ
