Ніякий не «свєрчок»: як правильно називати знайому всім комаху українською
Яку помилку часто роблять українці
Звичне для багатьох слово «свєрчок» — не нормативна українська назва. Українською правильно казати «цвіркун».
Назва цілком закономірна для української мови, адже пов’язана зі словами «цвірчати», «цвіркотіти» та «цвірчання». Також можна вживати пестливі форми — цвіркунець, цвіркунчик, цвірчок. Про це пише Радіо Трек з посиланням на Главред.
Чому цвіркун так голосно цвірчить?
Знайомий вечірній звук видають переважно самці. І роблять вони це не лапками, як іноді помилково вважають. Цвіркуни труть одна об одну спеціальні ділянки передніх крил. Такий спосіб утворення звуку називається стридуляцією.
Гучне цвірчання має цілком конкретну мету: воно допомагає самцю привабити самку, а водночас попереджає інших самців, що територія вже зайнята.
Саме тому в теплі вечори «концерт» може тривати годинами.
Цікаво й те, що органи слуху в цвіркунів розташовані не на голові, а на передніх ногах — біля гомілок. Завдяки цьому комахи можуть сприймати звукові сигнали своїх родичів.
Цвіркун — це не коник
Ще одна поширена плутанина — називати цвіркуна коником і навпаки. Хоча обидві комахи належать до прямокрилих, це різні представники.
Цвіркуни зазвичай мають темніше забарвлення — коричневе, чорне або сірувате. Часто вони ховаються поблизу землі: у нірках, щілинах чи під рослинними рештками.
Коників частіше можна побачити серед трави та іншої рослинності. Їхнє зелене або світло-коричневе забарвлення допомагає маскуватися.
Відрізняються вони також будовою тіла, способом пересування та характером звуків.
До речі, цвіркуни живуть не лише в полях. Є польові, степові та домові види. Останні полюбляють теплі місця — господарські приміщення, підвали та інші затишні куточки поблизу людей.
А за сприятливої температури домовий цвіркун може жити в приміщенні цілий рік.
Радіо Трек: НОВИНИ
