Ніхто не скидає домашні завдання у Вайбер і не вимагає грошей від «боржників»: досвід європейських шкіл
Як вирішуються питання комунікації та збору грошей, який там також є?
Авторка дописів на сайті texty.org.ua Ганна Горпинич, яка після повномасштабного вторгнення змушена була зі своїми дітьми, учнями 4-го та 1-го класів, переїхати до Польщі? розповіла про тамтешню систему освіти.
Найбільше жінку вразило, як комунікують вчителі з батьками та учнями. Каже, пізнавши іншу форму відносин зі школою, повністю відмовилася від навчання в українській школі.
Класні чати є, але для іншого
У польській школі теж є класні чати. Щоправда, вони у Воцапі та з дещо іншим призначенням.
У польській школі вони слугують для того, щоб учитель мав змогу оперативно повідомити про скасування якогось уроку або запитати в батьків дозволу на участь дітей в екскурсії чи поході в кіно замість уроків — тут таке буває частенько. Або поінформувати про батьківські збори.
Іноді в класному чаті тихо по кілька днів. Це означає, що навчальний процес триває й учитель з учнями може з’ясувати все, що потрібно.
У цьому чаті не обговорюють оцінки чи поведінку учнів.
Це особисті питання кожної дитини, які заборонено виносити на загал. Про оцінки батьки дізнаються з електронного щоденника своєї дитини.
Тут батьки не питатимуть домашнє завдання з математики о 22:00.
По-перше, це не виховано, бо вчитель не працює 24/7 і має час на відпочинок та власне життя.
По-друге, записати домашнє завдання, якщо воно є, — відповідальність учня.
Власне, як і те, куди записати. Це можна зробити в блокноті, в нотатки телефону чи навіть на полях зошита — він тут не є «обличчям учня». Головне — знати, що маєш зробити й на коли.
Кожна сім’я живе своїм життям, а не життям класу
Тут не обговорюють, як робити домашку з літератури, бо домашки взагалі майже немає. Основний об’єм навчального матеріалу діти засвоюють під час лекції.
Бо у школі діти навчаються, а вдома мають відпочивати.
Домашка в польській школі — це зазвичай творчі завдання, які допомагають розширити світогляд дитини, формуючи її особистість. Не пам’ятаю жодного домашнього завдання в молодшого.
Повага до особистих кордонів
Ще одна особливість тутешнього суспільства загалом (не тільки школи) — це повага до особистих кордонів. Тут ви не почуєте фразу щодо шкільного класу «ми ж одна сім’я».
Так, деякі батьки дружать між собою, але більшість зустрічається кілька разів на рік на батьківських зборах. Решту часу кожна сім’я живе своїм життям, а не життям класу.
Хто й на що збирає гроші
Гроші теж збирають. Цим займається Рада батьків — до слова, офіційно зареєстроване громадське формування, як дорадчий орган при школі З РАХУНКОМ У БАНКУ.
Раз на рік просять здати близько 150 грн (20 злотих) з родини у загальношкільний фонд і близько 80 грн у фонд класу. Це не викликає в мене спротиву з двох причин — призначення коштів і те, як про це комунікують.
Гроші зі шкільного та класного фондів не йдуть на придбання туалетного паперу, мила, штор чи ремонт у класі.
Це кошти для організації дітям додаткових можливостей. Наприклад, коли вчитель бачить потребу поспілкуватися з класом неформально, вони можуть замовити піцу або піти на морозиво. Або ж у кінці року відзначити учнів, які досягли успіху в навчанні, громадській діяльності, творчості. Такі учні отримують символічні подарунки — наприклад, торік моя донька отримала сертифікат до книжкового магазину, а син — книжку. Також це гроші на додаткові розваги — кіно чи пікнік з класом.
Як збирають гроші?
Про те, що треба здати гроші, повідомляють рівно один раз. Ніхто не чатує на батьків під школою, ніхто не пише в особисті. Здавати чи не здавати — особиста справа кожної родини. Жодного тиску, погроз чи насміхань — тут за таке можуть справді поскаржитися в поліцію і тоді на поборника класних цінностей чекатиме, як мінімум, дуже неприємна розмова.
Учителі жодним чином не залучені у збір грошей. Їм заборонено брати в руки готівку від батьків. Виняток — випадки, коли вчитель організовує поїздку або екскурсію, за яку треба доплатити.
Автор резюмувала:
Концепція української школи, яка виписана в законодавстві, дуже подібна до того, що я бачу в Польщі. Треба набратися мужності її впровадити.
Радіо Трек: НОВИНИ
