Не дизайнерський трюк: Чому на радянському посуді робили чорний обідок
Секрет емалі
На радянських кухнях емальовані каструлі та кухлі були майже культовими предметами: впізнавані кольори, прості форми і обов’язкова темна смужка по краю.
Багато хто вважав цей обідок дизайнерським елементом або способом здешевити виробництво, але насправді все було значно простіше й технологічніше, пише Главред.
Емаль — це склоподібне покриття, яке наносять на метал і запікають при високих температурах.
Вона захищає сталь від корозії та робить посуд безпечним для готування.
Ключовим при цьому був перший шар — ґрунтовка, яка забезпечує надійне зчеплення емалі з металом.
До ґрунтовки додавали оксиди кобальту, марганцю та нікелю. Суміш мала природний темний колір і відзначалася високою міцністю. Саме її наносили на край виробу — найуразливішу частину, яка постійно контактує з кришками, зазнає ударів та перепадів температур.
Після цього на основну поверхню накладали декоративну емаль — білу, жовту або з малюнками. Вона була привабливою, але менш стійкою. Без чорного обідка кольорова емаль на краях швидко відлущувалася.
Отже, темний кант — це не дизайнерський каприз і не економія фарби, а технологічна необхідність, яка дозволяла радянському посуду служити десятиліттями.
Радіо Трек: НОВИНИ
