На Проспект Миру в Рівному повернувся легендарний «Сайгон» (11 ФОТО/ВІДЕО)
Але в новому вигляді
Віктор Булига оприлюднив учора фото (нижче) й написав:
Народна назва повернулася в Рівне.
Дійсно, за радянських часів це кафе на Проспекті Миру молодь між собою називала «Сайгон».
Зрештою, цей триповерховий комплекс і будувався колись саме для молоді.
Точніше, «для студентів», як сказано в цьому 9-секундному відео:
Натисніть плей для перегляду. Відео прикольне. Його десь знайшов Володимир Стратонов
Щоправда, навряд чи хто мав собі в голові цю назву латиницею як зараз «SAIGON», але …
Svitlana Nikolina Рівняни певного віку зрозуміють)
Тамара Ігнатюк Та всі ще пам'ятають!
Avrora OnlySmile От тільки офіційно "Сайгон" "Сайгоном" ніколи не був)))
Підозрюю, що це буде якась попсова харчєвня без грама андеграунду. Хоча, поживемо побачимо)))
Den Bassi Віталій Герман мені здається, чи вона дійсно не проходить по нових правилах, щодо розміщення вивісок?
Андрей Дякон Суперово! Нарешті дочекалися!
Andriy Brizhaty боюсь напливу старпьоров
[media=133973] [media=133982]
Дуже цікаву довідку подає Ева Філіпович, яка дуже точно описує триповерховий заклад тих часів у відповідь на запитання про меню:
Даша Мельничук І як там було в «Сайгоні?» Смачно? Піцца « 4 сири» і «Мохіто» були ? :)))))))
Ева Филипович Не в піці діло. Нею там і не пахло. Сайгон – це Проспект: третій поверх, то елітний кабак з живою музикою; другий поверх – кафе "Квадрат" для босОти, яка думала, що крута (в 90-х тусовки діловиків у спортивних костюмах), центрове замовлення - пельмені в бульйоні, кава там була паршивенька; перший поверх – кафе для дітей "Пінгвін" з пташиним молоком, морозивом, молочними коктейлями, сітром і соками; кулінарія, кондитерка... Широкий вибір всього.
Місце зустрічей і перших побачень. Через велелюдність і назва "Сайгон".
Віталій Брудновський Як не крути, а цей Сайгон вічний. Це ж не якийсь там Хошимін, а Сайгон.
[media=133979] [media=133974]
А це довідка від Миколи Несенюка:
Несенюк Микола Т. зв. "Сайгон" був насправді типовим радянським обєктом, який мав у собі кондитерський цех та цех кулінарних напівфабрикатів.
Тож совєтскій чєловєк міг зайти туди, купити напівфабрикат і приготувати вдома. Разом із десертом. Або пообідати у столовці на другому поверсі, або випити кави з тістечком на першому праворуч, або бухнути шмурдяка на першому ліворуч, або прєдаться разврату на третьому поверсі в ресторані.
Для 70-х це було те, що треба. За ринкової економіки таке не працює. Виготовлення котлет та тістечок у промислових масштабах, як це було у "Сайгоні", тепер не може бути рентабельним.
А згадувати кавярню на перошому поверсі, яку за аналогією із Лєнінградом назвали "Сайгоном", ніхто не забороняє. Так само як і кабак на третьому із офіціантом Сірожею трохи пізніше. Усе це залишилося у минулому житті. Так і має бути.
[media=133977] [media=133978]
Свою довідку Несенюк написав ще у вересні цього року, навіть не підозрюючи, що «Сайгон» до нас повернеться вже як «Ресторан. Боулінг та Караоке» в одному бокалі
[media=133976] [media=133975]
Володимир Стратонов Сайго́н — неофициальное название легендарного кафе в Ленинграде (Невский проспект, дом 49) при ресторане «Москва», место обитания героев андеграунда, «непризнанной» и гонимой в годы застоя творческой интеллигенции, так называемых «неформалов».
По словам литературного критика Виктора Топорова, своё название кафе получило так:
« Там то разрешали, то запрещали курить внутри… В период, когда курение было запрещено, две девушки достали сигареты, к ним подошёл милиционер и сказал: «Что вы тут делаете? Безобразие! Какой-то „Сайгон“ устроили». Вот такая репутация была в СССР у столицы Южного Вьетнама »
Название «Сайгон» утвердилось, так как на момент открытия кафе была в разгаре война во Вьетнаме.
[media=133985] На фото Павло Недзельський співає свою авторську пісню про м. Рівне, згадуючи, зокрема і про «Сайгон»
Прошло ужасно много лет,
Но помню Город прошлых лет
Названья улиц, переулков и районов
Они как дети без отца –
Им дали снова имена
И расселили просто их среди знакомых
Но сквозь тех мыслей решето
Мы вспоминаем не одно
Названье старое – оно пришло из детства
Тут мы гуляли, и вино
Впервые пили, как ситро
Ну а потом кому-то было мало места
Припев: Я помню «Кант», где под мостом
Пацан мне крикнул:”Эй, постой!”
«Грабник», ловила часто там милиция
Проспект, Московскую и Двор
Где КГБ прикрыл забор
Я помню Город, он тогда мне был столицею.
А возле «Мира» как-то раз
Впервые сделал я свой «фарц»
И поменял значок со знаменем на жвачку
Ну а потом уж всю страну
Мы поменяли на фигню
И каждый получил в презент тех жвачек пачку
И «Стометровка», и «Сайгон»
Ну и Центральный гастроном
Осталось в прошлом это все, прошло и сплыло
Но даже через много лет
Мы вспомним улиц яркий свет
Не днем, а вечером был свет – и это было!
Прошло ужасно много лет
Но помню город прошлых лет
От мыслей этих мне никуда не деться
И возвращаюсь каждый раз
Туда, где мамы ждали нас
Где годы лучшие прошли, где было детство
Все это было наяву и я не знаю почему
Оно становиться таким большим и важным
А просто то, что впереди,
В сравнении с тем, что позади
Пустяк, пусть Бог меня простит
И это важно.
(авторський текст подано в оригіналі без правок)
Радіо Трек: НОВИНИ
