«Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова…». Сильний, а головне – правдивий текст
Те, про що може сказати, певно, кожен із нас
Цей допис ще на початку липня опублікував на своїй сторінці у фейсбук сучасний український письменник Іван Байдак.
Текст дійсно достойний. Ми впевнені, про те саме думав чи не кожен українець, просто не кожен зможе це настільки ж гарно сформувати.
Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова.
Так було завжди.
Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські.
Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу.
Мене прєтісняла російська, коли мене демонстративно не хотіли обслуговувати в київській кав’ярні, бо я говорив українською.
Мене прєтісняла російська, коли в Одесі я не міг замовити таксі, бо операторка не розуміла українською фрази «можна машину до Деребасівської», а в Херсоні зверхньо кривляли мою мову.
Мене прєтісняла російська, коли мої однокласнники, приїхавши на літо з Києва гаварілі па-рускі, «патамуша мнє так удобнєй, панімаєш»?
Мене прєтісняла російська, коли я закінчивши університет, не міг знайти жодного україномовного журналу в Києві, щоб пройти стажування.
Мене притєсняла російська, коли служба підтримки Розетки, адміністрації готелів чи УкрЗалізниця відмовлялися обслуговувати мене українською.
І я відверто шокований, коли зараз говорять про якесь обмеження прав російськомовних.
Серйозно? Всіх все влаштовувало, коли було навпаки? Чому тоді не було такого обурення?
Нагадаю, українська знищувалася століттями і лише зараз почала справді розвиватися.
Нагадаю, що росіяни на окупованих територіях в першу чергу спалюють наші книжки та замінюють україномовні знаки.
Мені здається, ми інколи буваємо надто толерантними, а треба відстоювати своє.
Якщо не забули – досі триває війна з роsією.
Ніхто не забороняє розмовляти російською в побуті, але якщо комусь незручно творити контент українською, вони можуть переїхати на чудову країну трішки східніше, де тою мовою говорять, і не засмічувати наш інформаційний простір.
Я живу в Україні, у нас є своя чудова мова, роsія напала на нашу країну, тому:
-
- мені незручно російською
- і для мене є різниця
- особливо зараз, коли ми обираємо своє майбутнє.
До речі, твори цього автора вирізняються складним психологізмом, оригінальним стилем, жанровою та стилістичною різноманітністю.
Творчість Івана Байдака присвячена психології вчинків, мотивації дій та їх наслідків. Автор намагається увійти в людську підсвідомість і описати те, чому людина поступила так чи інакше. Він надає перевагу праці у короткій прозі, де в стислому викладі можна розповісти історію, правильно її оформивши, і водночас чітко описати образи героїв та створити цікаву сюжетну лінію.
Серед найвідоміших книг:
- «Особисто я, особисто тобі» (2013);
- «Рольові ігри» (2014);
- «Псевдонім» (2016);
- «Тіні наших побачень» (2017);
- «Чоловік з моїм іменем» (2019).
Радіо Трек: НОВИНИ
