Машинка «Зінгер» від Голди Майєр: її закопали у нас на Поліссі в 1941 р. (ФОТО)
Історія про долю людей та Ґетто в Сарнах
У своєму рідному селі Городець Сарненської громади заслужений журналіст України Віктор Мазаний створив у школі Поліський народний літературний музей.
Як пише «Вісник+К», там зберігається справжній раритет – американська швейна машинка «Зінгер» 1878 року випуску.
Цей експонат подарувала колишній директор навчального закладу Ганна Сернюк. У антикварної реліквії драматична історія: належала вона єврейській родині Голди Майєр. Згодом дісталася Оксенії Кривко, бабусі Ганни Федорівни, і ще донедавна служила людям.
Господиню розстріляли у гетто
Пані Ганна швейну машинку із загадковою назвою «Зінгер» пам’ятає з раннього дитинства. Багато разів чула її історію, сидячи біля бабусі, і спостерігала, як вона вправно та швидко шиє.
Однієї осінньої ночі 1941 року у вікно хатинки українcької родини в селі Сварині постукала перелякана єврейка Голда Майєр, яка зі свою великою галасливою сім’єю мешкала за їхніми городами: «Оксеню, я добре знаю, що ти порядна і чесна жінка, стільки літ вже поруч живемо й ходимо через ваш двір, – звернулася вона до господині. – Завтра вранці нас німці забирають у Сарни в гетто.
Не знаю, що нас там чекає, тому хочу тобі принести своє майно на збереження. Коли повернуся живою, то віддаси, а якщо ні – візьмеш і будеш користуватися. Нехай служить справно твоїй родині», – побажала Голда.
– Серед ночі моя бабуся Оксеня Кривко із сусідкою принесли швейну машинку, чоловіче пальто, костюм, шапку та чоботи, – розповідала пані Ганна. – До ранку українка та єврейка викопали у клуні глибоку яму.
Дно застелили соломою, сховали запаковані в мішок речі, ретельно засипали землею і затрамбували, щоб не залишилося жодного сліду, а зверху замаскували житніми снопами.
Як і обіцяла, бабуся всі страшні й голодні роки німецької окупації зберігала у тому тайнику сусідське добро. Й ніхто про нього не знав. І вона ніколи не обмовилася жодним словом навіть своїй родині.
В Оксені було шестеро діток. У часи лихоліття вони не завжди мали навіть їжі вдосталь. Але чесна й порядна українка не спокусилася на єврейське майно і нічого собі не взяла. Це ж можна було щось продати чи виміняти й своїх голодних дітлахів нагодувати. Але вона жила по совісті. Оксеня Кривко все сподівалася, що сусідка Голда таки прийде за схованими речами.
Лише у 1944-му, коли повернулися совєти, українські селяни дізналися страшну правду про долю іудейської громади у Сарненському гетто. З того пекла, яке влаштували окупанти на поліській землі, ніхто не повернувся живим.
Тільки за приблизними підрахунками, німці розстріляли 15 тисяч євреїв з навколишніх містечок та сіл і захоронили їх у спільній могилі.
Парадний костюм позичали наречені
Після Другої світової війни завдяки цій машинці, яку відкопали через чотири роки і вийняли з тайника у клуні, Оксеня Кривко стала справжньою модисткою та знаною майстринею. Звичайно, не одразу змогла опанувати заокеанську техніку.
Ніхто ж у селі навіть не знав, як правильно заправити котушку з нитками. Але з часом наполеглива та кмітлива жінка таки навчилася. І почали до неї приходити замовники з багатьох сіл Володимирецького та Сарненського районів.
Для фронтовиків шила модні тоді штани – галіфе, а також жіночі плаття, блузи, святкові спідниці: «в тетянку» і «в зустрічну складку».
Такий популярний був фасон. Та навіть валянки – із солдатської сукняної шинелі. Настільки міцний та надійний механізм у фірми «Зінгер».
А добротні шкіряні чоботи та парадний чоловічий костюм стали справжньою знахідкою для злиденних поліських селян. Їх позичали усім нареченим на весілля. Адже у бідові післявоєнні роки не мали люди у що зодягнутися.
Ще й нині у Сваринях живуть чоловіки, котрі вінчалися у тому костюмі. Він не раз ставав у пригоді не лише їхній родині, але й усьому селу. А у сімейних альбомах збереглися фото з вбраними у красивий одяг женихами. Кравчиня Оксенія Кривко навчила свою доньку Олену – маму Ганни Сернюк – шити на американській машинці. А ремонтував заокеанську техніку тато, який був умілим токарем.
– Завдяки Ганні Федорівні та її батькам збереглася для нащадків наша унікальна реліквія – німий свідок трагічної історії, – розповідає керівник шкільного музею Ольга Гарбар і додає, – швейна машинка «Зінгер» переконливо доводить: навіть найстрашніші часи не здатні здолати порядність простих українців. Ми чужого ніколи не візьмемо, але й свого не віддамо.
Кость ГАРБАРЧУК
Фото автора
Радіо Трек: НОВИНИ
