«Мамочко, тільки не плач. Я вернусь»: У Рівному попрощаються з 39-річним Героєм
Вічна пам’ять і слава Захиснику!
Завтра, 5 березня, у Рівному попрощаються з 39-річним інспектором прикордонної служби Олександром Маліздерським, який 28 лютого загинув під час артилерійського обстрілу в районі Бахмуту на Донеччині.
Прощання з Героєм відбудеться об 11:00 на майдані Незалежності. Опісля у Свято-Покровському соборі відбудеться заупокійне богослужіння. Поховають Захисника на кладовищі «Нове».
Олександр Маліздерський народився у далекій Рязані. Саме там проходив службу його батько-військовик. У 1987 році подружжя Маліздерських разом із двома синами приїхало до Рівного, тут і оселилося.
Мама Героя пані Галина розповіла:
Сашко навчався в 11 школі, потім була строкова служба в армії у Львові. А вже після неї навчався в автотранспортному технікумі. Його тато військовий, він постійно був на службі, але нам вдалося вибудувати з хлопцями гарні стосунки. Ми проговорювали усі нюанси, тому жодних проблем із ним ніколи не було, навіть у підлітковому віці, коли хлопці зазвичай неспокійні. Сашко був іншим. Він не міг пройти повз чужу проблему.
Після технікуму він влаштувався працювати у державну службу охорони. Якось я чекала його на обід, а його все не було. Виявилося, що він побачив дитину, яка стрибала по калюжах і чимось поранилася. Сашко не пройшов повз, він на руках доніс дитину додому, щоб вона не плакала, і тільки тоді повернувся.
Олександрові дуже подобалася робота в охороні. А у січні 2020 року він підписав контракт із прикордонною службою.
Він хотів бути військовим, від серпня 2021 року охороняв кордон на Сході. Саме там і зустрів велику війну, яка прийшла у нашу країну. За ці місяці вийшов із Кремінної, Сєвєродонецька, а тут не вижив...
Він приїжджав у короткострокову відпустку. Ми говорили на цю тему. Сашко був старшим сержантом, хотів після війни піти вчитися, щоб стати професійним військовим, – продовжує мама Захисника.
У житті поза армією Олександр був розлучений, але понад усе любив сина - 9-річного Анатолія.
Вони були наче не розлий вода, коли бачилися. При зустрічі синочок обіймав його руками та ногами, завжди біг, летів на зустріч... Такі близькі були..., – розповіла пані Галина.
Також вона пригадала, що Олександр щоразу телефонував, коли повертався з поста на базу:
Він повторював: «Мамочко, тільки не плач. Я перший раз вернувся, і зараз вернусь». І не вернувся...
Радіо Трек: НОВИНИ
