Мало хто знає, що у багатьох сферах життя Європі до України – як до неба рачки
Все частіше чую від тих, хто виїхав: «А знаєте, у нас вдома офігенно»
Про це на своїй сторінці у Facebook пише український бізнесмен та блогер Олексій Давиденко
Подаємо далі текст автора – без змін:
Учора наша колега вирішила перевіритися в лікаря. Подзвонила у клініку і записалася на прийом.
Уже сьогодні вона була на консультації у провідного українського професора, від нього одразу зайшла на аналізи та зробила МРТ. А вже до кінця робочого дня на пошту отримала всі результати.
В Україні! Під час війни! Усе це за одну добу!
У жодній із країн Європи це було б просто неможливо не те що за добу – навіть за тиждень.
Цей приклад швидкості від задуму до його реалізації вкотре нагадав мені, що Україна – це країна офігенних сервісів, офігенних швидкостей та офігенних можливостей.
У Європі на прийом до терапевта можна записатися у кращому разі через тиждень, до вузькопрофільного спеціаліста або на обстеження – у кращому разі через місяць.
Відвідування спеціаліста банку. У нас ти приходиш і одразу отримуєш консультацію, там – запис у кращому разі наступного тижня.
Купівля меблів/техніки. У нас купуєш – і доставка та підключення можливі вже наступного дня.
У Європі – навіть якщо є на стоку в магазині, то лише самовивіз. У разі замовлення доставки та складання – у кращому разі через тиждень.
Аналогів таких сервісів, як «Дія» або «Київ цифровий», у Європі майже немає, і більшість європейців навіть приблизно не уявляють, що таке можливо.
А про такі звичайні для нас інтеграції, як у «Моно» з «Дією», – це для них зараз узагалі як у космос злітати.
Для всіх подібних комунікацій у них усе ще працює голубина пошта та особистий прийом – знову ж таки, як мінімум через тиждень від дня запису.
Окрема тема – винаймання квартири або комерційного приміщення.
У нас знайшов за оголошенням, того самого дня зателефонував, на наступний перегляд, якщо підходить – застава, через день підписання договору, і квартира/приміщення твоє.
У Європі це якесь суцільне пекло. Знайшов оголошення, телефону контактного, швидше за все, немає, а якщо є – то навряд чи дадуть відповідь.
- Пишеш мейл – чекаєш на відповідь кілька днів, знову дзвониш, знову пишеш.
- Коли нарешті хтось вийшов на зв’язок і готовий надати квартиру для перегляду, то найкраще наступного тижня.
- Квартира підходить. Брокеру отримати підтвердження від власника – мінімум тиждень.
- Ще стільки ж – на підготовку договору. Якщо з моменту перегляду і до моменту отримання ключів минув місяць, то ти щасливчик.
Підсумок. У багатьох сферах життя Європі до України – як із Парижа до Києва рачки.
І якщо п’ять років тому це бачили і з цим погоджувалися одиниці, то сьогодні вже майже кожен українець, який хоча б трохи пожив за ці місяці в Європі, твердо вам скаже – майже в усьому ми кращі, швидші і просунутіші за них.
АЛЕ
Так, згоден. У них ах…єнні дороги, все чітко за правилами і всі рівні перед законом. Але з погляду багато чого іншого – ми на три голови крутіші.
Тому в чомусь краще вони – у чомусь ми. Зате мені вже цілком зрозуміло, що ми порівняно з ними точно не лайно, а вони точно не цукерка.
І що більше я за ці п’ять місяців спілкуюся з тими, хто там вимушено жив і живе зараз, то частіше чую одну і ту саму фразу:
У нас удома офігенно».
Радіо Трек: НОВИНИ
