Квіточки і ягідки ще будуть: Лікарчук висловився про дитиноугодництво в освіті
Це не європейська педагогіка
Професор, доктор педагогічних наук, ексочільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у своєму блозі переповів історію, розказану шкільною вчителькою у класі:
У вересні цього навчального року я прийшла навчати новий для мене 8 клас…
Ніколи не бачила такої зневаги одне до одного й до вчителя. Починається це з перших хвилин уроку, коли ти, натхненний, з купою цікавинок і грандіозними планами, заходиш до класу, вітаєшся з учнями – але навзаєм повне ігнорування…
Я ще намагалася заплющити очі на те, що пів класу сидить у навушниках і гаджетах…
Але того, що я побачила далі, я прийняти не можу й не хочу. Це – відбірні триповерхові матюки, розбірки, ігри в карти, ноги на партах – і все це відкрито, нахабно, без жодної реакції на намагання достукатися. А що далі?..
Ця освітянська сповідь змусила багатьох замислитися: чи йдеться про поодинокий випадок, чи про системну проблему. Освітянин Ігор Лікарчук вирішив перевірити це - звернувся до вчителів, почав аналізувати публічні обговорення і був відверто шокований: негативних оцінок — масив.
У восьмому класі дитина знає, що таке «емпатія» і «критичне мислення», але не може переписати три рядки без помилок».
У них є свобода без зусиль і голос без відповідальності.
На думку Лікарчука, у шкільній освіті випадковостей не буває. Діти — це завжди дзеркало дорослих і системи, у якій вони живуть. Якщо після семи років навчання учні масово демонструють неспроможність долати складне, — отже, «десь на маршруті від першого до восьмого класу щось пішло не так».
Свобода, яка перетворилася на втечу від складного
Свобода і суб’єктність дитини стали ключовими гаслами сучасної школи. Але дорогою до європейської моделі освіти відбулася підміна понять. Свобода дуже швидко перетворилася на свободу без зусиль.
Коли з програм почали зникати складні теми, коли навчання мало бути «легким, веселим і без стресу», свобода фактично стала означати право не робити те, що складно. Слова «довести», «обґрунтувати», «проаналізувати» стали майже чужими.
Бо свобода без зусилля — це не європейська педагогіка.
Це шлях до того, щоб будь-яка складність ставала «космосом».
Парадокс у тому, що ті самі батьки, які вимагали «не перевантажувати дитину», згодом масово звертаються до репетиторів. Це, за словами Лікарчука, сигнал не про дітей, а про зламану модель свободи.
Свобода без меж: як зникла відповідальність
Друга проблема — свобода без кордонів. Свобода — це не вседозволеність, а чітке розуміння, де вона закінчується і починається відповідальність. Коли цієї межі немає, з’являється агресія.
У початковій школі межі почали «випилювати» під соусом гуманності:
«не можна» замінили на «ми так не робимо»,
«стоп» — на «подумай про свій вибір».
«Звучить цивілізовано. Але по факту — без меж».
Результат очевидний: якщо у другому класі дитині дозволили встати і пройтися класом, то у восьмому — вона просто виходить з уроку, бо нудно.
Лікарчук наголошує: це не випадковість і не наслідок одного закону. Це результат дитиноугодництва — коли дорослий у школі боїться конфлікту більше, ніж дитина боїться безкарності.
Дитиноугодництво — це коли дорослий у школі обслуговує дитину.
Комфорт без зусиль і диктатура благополуччя
Ще одна хвороба сучасної школи — культ комфорту. Учень перестав бути суб’єктом творення результату і став споживачем благополуччя. Радість пізнання, яка завжди пов’язана з напруженням і подоланням, підмінилася розвагою.
Розвага дає комфорт від процесу.
Пізнання дає комфорт від результату.
Школа дедалі більше нагадує сервісний центр:
- учень — клієнт,
- учитель — сервіс,
- оцінка — формальність.
Так формується психологія участі, а не досягнення. Якщо старатися не обов’язково, навіщо напружуватися?
Не помилка дітей — помилка дорослих
Підсумок Лікарчука жорсткий, але чесний: сучасні восьмикласники не «погані» і не «зіпсовані». Вони — закономірний результат рішень дорослих.
Це не помилка дітей.
Не помилка реформи.
Це помилка дорослих.
І якщо нічого не змінювати, нинішні проблеми — лише початок.
Теперішні восьмикласники — лише пуп’янки.
Квіточки і ягідки ще будуть.
Радіо Трек: НОВИНИ
