Історії війни: Їхала у тамбурі 16 годин стоячи, та керувала чергою біля туалету
Харків’янка розповіла про свою евакуацію з під ракетних обстрілів
Ірина все своє доросле життя провела у Харкові. Працювала в школі, згодом фінтес інструктором та страховим агентом. Зараз вона з невісткою та дворічним онуком у Польщі.
Жінка розповіла, що наважитися на виїзд було вкрай складно, навіть попри те, що вікна у квартирі від вибухів вже вилетіли, а минули 9 днів сім’я провела у підвалі.
Ситуація у Харкові – складна. Дістатися до залізничного вокзалу звідки ще курсують евакуаційні потяги справжній квест.
Таксисти беруть за поїздку до вокзалу 5 тисяч гривень! Це не жарт. Воно певно й зрозуміло…. Їхати під обстрілами, ризикуючи своїм життям, - говорить Ірина.
У поїзд з Харкова до Львова беруть тільки жінок, дітей та літніх людей. Ажіотаж на станції страшенний. Люди сідають у вагони без квитків – їх за руку буквально затягують провідники. Вагони перенаселені, кількість людей уже ніхто не регулює, бо намагаються вивезти з під ракетних ударів максимальну кількість людей.
Моїй невістці з онуком дали місце вони сіли. А залишилася в тамбурі, біля вбиральні. Поруч жінка в інвалідному візку без ніг, сім’я яка вивозила вісім дітей. Вони спали у тамбурі просто один на одному. Дівчатка років 7, вони уже вважають старшими, і колихають менших, поки мама годує грудьми наймолодшого.
Я взялася регулювати прохід людей до вбиральні, бо цей потік й черга були якимись нескінченними. А вже вночі, опустила кришку на унітазі, і всадила туди дівчаток, з меншими дітками на руках, щоб вони хоч трохи посиділи, - не ховаючи розпачу говорить Ірина.
Оскільки вокзал у Львові перевантажений, поїзд зробив зупинку на станції Підзамче. Він стояв нерухомим години дві, у цей час дверей не відкривали, а кисню вже відверто бракувало.
Ірина розповідає, що потому у Львові прямо з вокзалу евакуаційний автобус довіз їх до кордону з Польщею. Вони пішки перейшли через перехід у пункті Мостицька.
В Польщі до нас підійшли волонтери, запропонували жито під Варшавою й дорогу туди. Я так нервувалася, що навіть підійшла до поліцейського спитати, чи буде з нами все добре, чи можна довіряти волонтери? Питання відверто спантеличило правоохоронця, він не очікував такої низької довіри…. Але що з нас дивуватися, ми виїхали з пекла, - говорить Ірина.
Вдома у неї залишився чоловік та син. Житло, ще станом на сьогодні не зруйноване. Але впевненості що цього не станеться завтра – немає.
У Польщі жінка з невісткою побуде до вихідних. Потому планують їхати в Іспанію до далеких родичів, які зголосилися підтримати у скруті.
Радіо Трек: НОВИНИ
