Художниця з Рівного розповіла про персональну виставку і дивовижі фінської глибинки (ФОТО)
Презентувала виставку під назвою «Посеред ніде»
Художниця з Рівного Наталія Дейнека, що через війну опинилась в Фінляндії, презентувала там свою виставку.
Окрім творчості, у Рівному Наталія викладала діткам малювання в художній студії. Про своє ремесло вона розповідає так:
- Я люблю малювати магічність реальності, як її відчуваю, казки, ілюстрації до книг, віршів і окремих фраз.
Yамагаюся передати своїми роботами тепло і світло. Зараз, коли темрява згустилася, роботи теж змінюються. Але чим темніша ніч - тим яскравіші зірки.
Зараз вона перебуває в маленькому селі з непростою історією, що, попри свою маленькість, дбає про культуру:
- Вартсіля – село на 300 людей, за 6 км російський кордон, - розповідає Наталія.
Найближчий магазин - 20 км, залізниця - 50 км, банки, лікарні, поліція - 70 км. Не ходять навіть автобуси, але, попри це, вони дбають про культуру, і виставки в них нові щомісяця.
Також у Фінляндії художницю здивувало, що навіть в глухих лісах можна знайти комфорт:
- Тут лави і коті - будиночки, де можна знайти дрова, посуд, туалети з тулетним папером. А в котах можна навіть ночувати.
Назва виставки - «Посеред ніде», і це не про географію.
Вона експонуватиметься в бібліотеці містечка Тохмаярві (це там, де найближчий магазин – сміється Наталія), в Культурному Центрі Ахйо.
На виставці представлено 17 робіт рівнянки:
- На полотні і склі, нові і старі, улюблені, намальовані в різні роки і повторені для виставки.
- Також є мій портрет, написаний Поліною Кузнєцовою, художницею по текстилю, музиканткою, винахідницею і моєю подругою.
В нашому теперішньому контексті дуже символічна історія села, в якому нині живе Наталія.
- Вартсіля була симпатичним містом до 39-го року, а в 39-му більшу частину, з фабрикою, лісопилкою і залізницею відтяпала росія, хай їй трясця, з тих пір Вартсіля стала селом, хоч там і була бібліотека, школа, магазин, дантист, літній театр, банк, адміністрація. Потім почали об'єднувати з муніципалітетом Тохмаярві, і все позакривалося, - розповідає художниця.
Досі працює літній театр:
- Туди ходять старенькі, на милицях, ходунках, під руки, але ходять. Й адміністрація лишилася.
А в порожньому приміщенні, де раніше був банк і кафе, адміністрація села облаштувала Solidarity Residencies - резиденцію для українців.
Облаштовувати простір допомагало ціле село:
- Привозили меблі, килими, посуд - щоб було зручно і гарно. І муніципалітет оплачує нам кошти на матеріали для творчості - виявляється, так теж буває.
Радіо Трек: НОВИНИ
