Фінська НУШ стала СРУШ – освітянин про трансформацію успішних західних практик в Україні
Дискусія про дивний феномен в українській освіті
Заслужений вчитель України, шеф-редактор порталу Освітня політика Віктор Громовий опублікував допис на Facebook, в якому розмірковує чому будь-яка чудова Західна практика в Україні дуже швидко трансформується у свою протилежність.
Як приклад Громовий наводить появу незалежного батьківського руху, в якій вбачалася потенційна сила системних змін та союзника в боротьбі з освітніми маразмами.
Натомість замість союзника «маємо, що маємо»: яжмамські хейтерські групи популістів, які руйнують залишки освіти.
Іншим прикладом Громового є сертифікація вчителів.
Наприклад, в Америці – це просто допуск до вчителювання. Щоб стати вчителем, там знадобиться ступінь бакалавра та сертифікат про допуск до вчителювання.
У деяких штатах ця «бамага» називається ліцензією або посвідченням вчителя, але це одне й те саме.
Ну не може ж вчителем стати будь-хто!
Бо це, як вони кажуть, є «регульованою професією».
У нас сертифікація в поєднанні з радянською атестацією стала просто додатковим знущанням над вчителями, яким агенти пропонують «пострибати» за додаткові три копійки.
На жаль, виконання Закону України «Про освіту» в частині оплати праці вчителя наших високооплачуваних «агентів змін» не надто переймає.
Пропонують, щоб вчителі довели право якусь копійку.
Така розвага для агентів.
Громовий вважає, що проблема в нашому менталітеті. Їхня найпрогресивніша «форма» чи «практика, яка працює» на ґрунті нашого звичного мислення та способу дії перетворюється у ніщо.
А-ля фінська НУШ відразу стає СРУШ(старою радянсько-українською школою).
Мабуть, нам пороблено...
«Відробити» можна лише змінюючи те, що в наших головах.
Бо усі наші проблеми в немитій голові...
Тож, треба вимити голову. Зсередини, - резюмує автор допису.
Ось деякі коментарі до цих роздумів:
Щоб відбулись зміни, потрібні не вчителі із жебрацькими зарплатами, які ледве виживають, постійно зайняті пережитком листі- інформаторів і відвідуванням н кількості курсів та вебінарів. А то щось усі проводять реформи (гроші знаходять), усі вимагають, запитують як з розумних, а платять як дурням.
Будь-яка запозичена чудова практика в Україні обростає радянськими пережитками, які ніяк неможливо викорінити. А також ця практика отримує український дисбаланс між аспектами «вимоги» і «фінансування».
Щось ніяк не виходить у наших керівників позбутися «совковості». Мабуть, дуже глибоко вкорінилася
Сертифікувалась у цьому році. Пройшла ці круги пекла.
Докорінної зміни потребує _вся_ система визнання компетенцій.
А це не цікаво совковим функціонерам (включно з тими хто успадкував совкові схемки і тупо адаптує будь які реформи під звичний совочок).
Себто стандартна проблема застарілих кланових систем. Таж, що і в армії, судочинстві, медицині, мистецтві тощо
Радіо Трек: НОВИНИ
