«Думаю, сімейна лікарка мене заблокувала»: деталі смерті 1,5-річної дівчинки на Волині
І батьки були у лікарні, і медики оглядали. Чому сталася трагедія?
П’ятниця, 14 травня, стала чорною сторінкою у житті сім’ї Курилюків – багатодітні батьки втратили півторарічну донечку Юліанію.
Про це ми писали тут:
1,5-річну дитину з температурою на Волині відмовилася оглянути лікарка. Дівчинка померла
Мама дівчинки Катерина переконана: біди не трапилося б, якби не халатність лікарів. Своєю чергою, медики запевняють, що не винні.
На чиєму ж боці правда?
Багатодітна мама із села Глухи Ковельського району Катерина Курилюк почорніла від горя. Лише три дні тому жінка поховала півторарічну донечку. На голові в Катерини – чорна жалобна хустина, а очі – червоні від сліз та розпачу, повідомляють Волинські Новини.
Жінка переконана: якби сімейна лікарка Наталія Карпенко, з якою уклали декларацію, не відмовилась оглянути дитя, хай якщо не посеред ночі, то вже зранку, біди можна було б уникнути. Окрім того, жінка звинувачує у смерті своєї кровиночки чергову медсестру приймального відділення, яка, на її думку, неналежно зреагувала на ситуацію і не викликала педіатра та рентгенолога.
«Ще у понеділок, 10 травня, в Юліани піднялась температура до 37°C.
Ми викликали сільську фельдшерку, яка оглянула дитину, обстежила її горлечко – того дня у доньки й справді ліз зубчик.
Аби полегшити стан малечі, нам призначили жарознижувальний препарат «Нурофен».
Наступного дня дитина почувалася нормально, щоправда, температура трималася у межах 37,2°C.
У вівторок ввечері температура тіла піднялася до 40°C», – розповідає багатодітна мама.
Після цього, зі слів жінки, 11 травня вона одразу зателефонувала до місцевої фельдшерки, яка близько 22 години зробила дівчинці жарознижувальну ін’єкцію. Тож, враховуючи всі обставини, до першої години ночі лікарка була разом з маленькою пацієнткою, оскільки температура не спадала.
Зауваживши, що покращення немає, фельдшерка порадила мамі негайно збирати речі і їхати в лікарню.
«Я зібрала речі Юліани і тримісячної молодшої доньки, чоловік знайшов машину й ми поїхали, а медичка пішла додому.
Швидку допомогу викликати не стали – вирішили, що власним транспортом буде швидше. У той же час, біля третьої години ночі, не помітивши покращення у дитини, я зателефонувала сімейній лікарці Наталії Карпенко, із якою у нас укладена декларація.
Їй розповіла, що сільська фельдшерка зробила Юліані ін’єкцію, але температура не спадає, і я не знаю, що робити», – плаче Катерина Курилюк.
Натомість, зі слів жінки, у слухавці вона почула різке: «Мамочко, а я що, маю цілодобово працювати?»
Сімейна лікарка Наталія Карпенко порадила молодій мамі викликати швидку і їхати на приймальне відділення для подальшої госпіталізації дитини. Після цього поклала слухавку, запевняє волинянка.
«Приїхали ми у приймальне – світло в кабінетах світиться, а нікого нема. Чоловік тримає дитятко на руках, а воно – горить.
Я не придумала нічого кращого, ніж зателефонувати на 103 й повідомити швидку, що ми вже чекаємо у приймальному відділені з хворою дитиною.
За дві хвилини прийшла чергова медсестра. Вона взяла ручку і папірець, аби нас оформити в лікарню.
Я їй намагалась пояснити, що у мене дитина горить, і попросила, аби вона відклала ручку й викликала педіатра. Із реанімації до нас спустився анестезіолог.
Він зазирнув дитині у горло, не послухавши її. Тоді сказав медсестрі, аби викликала педіатра, бо, мовляв, він – не дитячий лікар», – каже Катерина.
Жінка зауважила, що тієї ночі, аби збити температуру, на приймальному відділенні Юліані «щось вкололи» і сказали чекати, поки спаде температура, а тоді, зранку, як відкриється поліклініка, зробити всі аналізи.
«Тобто з 4:00 і до 9:00 я мала чекати, коли прийдуть всі лікарі?
Тим паче, хто живе у Старій Вижівці, той знає, що о 9 годині в поліклініці прийому ще нема, бо лікарі п’ють каву та чай.
Я пішла у машину, бо в приміщенні лікарні було холодно, до мене не приходив ніхто», – обурюється зломлена горем мама.
Жінка каже, що близько 30 хвилин вони з чоловіком та тримісячним немовлям сиділи в авто й вирішували, що робити далі.
«У мене немає зв’язків, щоб можна було моментально всіх підняти на ноги і все вирішити.
За той час, поки чекали, температура впала. Куди їхати? Що робити далі?
Подумалось, що на Ковель у лікарню, нас не візьмуть, бо потрібне направлення. Ми готові були їхати й на Луцьк, байдуже, куди – ми люди небідні, у нас є гроші. Але направлення не було, а сімейна лікарка слухавки від нас не піднімала.
Тому ми вирішили їхати до фельдшерки у село Дубечне, що за 12 кілометрів від Старої Вижівки, де мешкає моя мама. Там нова хороша амбулаторія, там нам зробили всі аналізи.
Загальний аналіз крові не показав жодних тривожних симптомів – усі показники були в нормі», – продовжує розповідь Катерина.
З її слів, в амбулаторії в Дубечному Юліану оглянула лікарка і сказала, що то у неї ріжуться зуби й дещо подразнене горло. Порадила батькам перестрахуватися і зробити знімок легень дитини, утім зізналася, що не має права давати направлення, бо ж декларацію укладено з іншою лікаркою.
Як лікування дівчинці призначили «Амброксол» та інгаляції з допомогою юлайзера.
Під вечір у четвер, 13 травня, в дитини розпочалася блювота. Знову ж таки, за порадою сільської фельдшерки, а не сімейної лікарки, дівчинці поміряли ацетон – він зашкалював. Багатодітна мама запевняє, що і 13 травня протягом всього дня намагалась додзвонитися до сімейної лікарки, але марно.
«Думаю, вона мене заблокувала, бо навіть гудок не йшов.
Дзвонила їй і коли моя дитинка вже померла – це трапилося 14 травня.
Сімейна лікарка жодного разу не вийшла на зв’язок, не поспілкувалася з нами.
Востаннє я її чула 12 травня. Потім вона вдала, що ні мене, ні моїх дітей не існує.
Моя дитина горіла на очах.
Я звинувачую сімейного лікаря, бо вона не з’явилась оглянути мою дитину з власної волі. Окрім того, я звинувачую ту чергову медсестру, яка, коли ми поступали у стаціонар, не викликала педіатра і того, хто зробив би рентген.
Я переконана, що Юліанію можна було врятувати за умови нормального і вчасного ставлення лікарів», – ридає жінка.
Крізь ридання, яке Катерина не може стримати навіть перед об’єктивом відеокамери, вона показує відео на мобільному телефоні, де маленька і жвава Юліана сміється та грається у піску. Ці коротенькі відеокадри – останні, зроблені за життя доні. Вони збережені у пам’яті не лише мобільного телефону, ці спогади викарбувані у зболеному серці матері.
«Донечка для мене досі жива, поки я її не відпущу.
Вона померла, я знаю.
Але її смерть не буде даремною.
Можливо, хоча би після такої трагедії лікарі почнуть ставитися до людей по-людськи.
Не подобається робота – хай їдуть звідси і не калічать та не вбивають наших дітей. Їм же держава платить за кожну дитиночку.
Але за що?
За те, що я свою доньку в холодну землю закопала?» – захлинається від сліз мати.
Той страшний день, коли знайшов у ліжечку свою кровиночку вже холодною, тато Юліанії Володимир Курилюк не забуде ніколи.
«Того дня, 14 травня, близько 4:45 я прокинувся і пішов подивитися, як там Юліана.
Вона спала у своєму ліжечку.
Як виявилось, назавжди.
Її чоло вже було холодним, а ніжки вже не згиналися. Вона померла уві сні», – витирає сльози батько.
«О 2:30 Юліаночка ще прокинулася, попила водички, поцілувала мене, обняла і заснула. І все, більше я її живою не бачила», – заламує руки мати.
Натомість директор КП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Тетяна Свіржевська запевняє, що поки чергова медсестра у приймальному відділенні відійшла, аби запустити аналізатор для подальшого забору аналізів, батьки дівчинки сіли в авто та поїхали геть. Окрім того, лікарка переконує, що для медиків установи зробити знімок чи провести аналізи навіть в нічний час чи у вихідний – не проблема.
«12 травня близько четвертої години ранку батьки привезли дитину власним транспортом до приймального відділення лікарні.
У дівчинки була висока температура.
Дитину оглянув черговий лікар і сказав, що потрібно лягати в лікарню.
Мама від госпіталізації відмовилася, мотивуючи це тим, що у неї є тримісячна дитина, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Жінці запропонували лягати в лікарню з двома дітьми, але вона не захотіла.
Тоді у лікарні зробили дитині жарознижувальну ін’єкцію і мама сказала, що якщо температура буде падати, то поїде додому і в стаціонар лягати не буде. Взяла дівчинку на руки і пішла в машину.
В той час медсестра увімкнула аналізатор, щоб зробити маленькій аналіз крові, а коли вийшла покликати маму, ні її, ні авто вже не було.
А вже на ранок медсестра повідомила сімейну лікарку про те, що є такий випадок і є така дитина», – розповідає очільниця лікарні.
Каже, що те, що вночі у лікарні не роблять аналізів, як заявляє мама Юліани, – неправда.
«Для нас зробити знімок чи аналізи в нічний час чи навіть у вихідний – не проблема.
Я і маму розумію, бо ситуація складна – найменшій дитині три місяці… І якби вона знала, що так все закінчиться, однозначно лягла би на лікування.
Але сталося так, як сталося.
Я дуже співчуваю батькам дівчинки, бо втрата дитини – це велике горе.
Але медики зробили те, що й мали зробити – запропонували госпіталізацію, бо стараємось у таких випадках хоча б добу чи дві спостерігати», – висловила власну позицію Тетяна Свіржевська.
Про те, що ж все-таки відбулося тієї ночі, зі слів колеги розповіла головна медична сестра Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська центральна районна лікарня» Оксана Цехош.
«Як розповіла мені медсестра, яка чергувала у ніч з вівторка на середу, черговий лікар і слухав дитину фонендоскопом, і дивився горло, вушка.
На приймальному взялися оформляти історію, але мама була категорично проти того, аби лягати у стаціонар.
Галина Іванівна, чергова медсестра, пішла в поліклініку, щоб завести аналізатор і зробити загальний аналіз крові. Це зайняло до 5 хвилин, а коли повернулася, ні мами, ні машини не було.
Тобто аналізи до ранку були б готові, і уже, виходячи з результатів, ми викликали б ургентного рентген-оператора.
У нас є й педіатр.
Якби треба було – викликали б і його уночі.
Але це вже за результатами аналізів робить черговий лікар. До ранку вже знали б і діагноз.
Тільки якби мама не пішла.
Тяжко їй зараз. Сім’я багатодітна, треба і немовля глядіти, і дитя хворе.
Звідки ж вона, сердешна, могла знати що таке станеться?» – каже медсестра.
Ситуацію прокоментувала й директорка КНП «Старовижівський ЦПМД» Наталія Капітула.
Каже, що сімейна лікарка Наталія Карпенко, з якою уклала декларацію сім’я Курилюків, близько третьої години ночі 12 травня отримала дзвінок від мами Катерини, яка повідомила, що у її дитини висока температура.
«Ця лікарка порадила їй звернутися на приймальне відділення, де безпосередньо й мали надати необхідну медичну допомогу.
За умовами роботи сімейної медицини, сімейні лікарі, педіатри, терапевти, не надають ургентної допомоги, тим паче, вночі.
Звичайно, в позаробочий час вони або беруть, або не беруть телефон – за власним бажанням.
Слухавку лікар взяла.
У таких випадках дистанційно лікування не призначають, тому очевидно, що лікарка порадила викликати швидку і поїхати в лікарню», – інформує Наталія Капітула.
На запитання, чому ж сімейна лікарка не брала слухавку, коли телефонувала мама померлої Юліани Курилюк, медичка відповіла, що не може цього коментувати, адже на 100% не знає, брала чи ні.
Натомість керівниця Старовижівського ЦПМД повідомила, що оскільки нині тривають слідчі дії, то й всю медичну документацію маленької пацієнтки вилучили.
З її слів, сімейну лікарку Наталію Карпенко від виконання обов’язків не відсторонювали, бо, на думку керівниці медичної установи, жодних порушень вона не вчинила.
У лікарському свідоцтві про смерть Юліанії Курилюк вказали діагноз: «Легенево-серцева недостатність. Двостороння дольова пневмонія».
Кажучи простими словами, у дівчинки «згоріли» легені.
За фактом смерті дитини у поліції відкрили два кримінальні провадження, тривають слідчі дії. Водночас сімейна лікарка Наталія Карпенко, яку, власне, й звинувачує у смерті доньки сімейство Курилюків, від коментарів відмовляється та каже, що судитиметься із батьками дівчинки за наклеп.
Радіо ТРЕК у Telegram. Viber: 063-734-106-4
Радіо Трек: НОВИНИ
