Яка допомога необхідна дітям під час війни? Пояснив найвпливовіший лікар Рівненщини
Ізраїльський досвід - проти психологічної травми у дитини - з вуст Сафонова
Як дорослі можуть допомогти дитині уникнути психологічної травми під час обстрілів та сирен? Ізраїльський досвід. Про це повідомив головний санітарний лікар Рівненщини Роман Сафонов. Подаємо без змін:
Батьки насамперед мають допомогти самим собі. Щоб малюки не лякалися, потрібно, щоби не боялися дорослі, які знаходяться поряд з ними.
Усім добре знайома ситуація, коли зовсім маленька дитина, зіткнувшись із чимось неприємним, спочатку дивиться на старших, намагається зрозуміти, як вони ставляться до того, що трапилося.
Наприклад, малюк падає, вдаряється – і дивиться на маму, ніби питаючи, як реагувати.
Якщо мама злякалася, малюк теж засмутиться і заплаче, а якщо вона спокійно, підбадьорливо посміхається, дитина теж, швидше за все, відразу заспокоїться.
Що відповідати на їхні запитання?
Не варто загострювати увагу на зовнішній загрозі, на тому, що вороги нашої країни бажають нам зла, намагаються завдати шкоди. Краще коротко сказати, що за сигналом потрібно перейти в захищене приміщення, тому що воно надійніше за інші кімнати. Тепер треба бути тут.
Якщо малюки наполегливо питатимуть, чому не можна виходити, можна сказати, що тут зараз безпечніше і спокійніше.
Не потрібно відповідати на непоставлені запитання.
Якщо дитина не запитує, що саме відбувається зовні – нема чого й обговорювати цю тему. Якщо ж таке питання виникне, треба давати правдиві, але максимально загальні відповіді: «Там може бути небезпечно, тут краще».
При спробі малюка уточнити, про які саме небезпеки йдеться, краще не вдаватися до подробиць, усім своїм виглядом показуючи, що приводу для тривоги немає: «Так, нічого серйозного – просто нам зараз краще побути тут...».
З огляду на сказане, відповідь на питання про те, чи потрібно міцно притискати до себе дитину, очевидний: звичайно, цього робити не потрібно, тим більше якщо малюк не відчуває дискомфорт.
Навпаки, те, що відбувається, найкраще уявити як гру. Діти саме так і сприймають подібну ситуацію, якщо дорослі не заражають їх своєю тривогою та занепокоєнням.
Коли батьки та вихователі зберігають спокій і вміють передати дітям відчуття впевненості, труднощі у них, швидше за все, виникнуть насамперед підвищено активними, рухливими хлопцями, яким важко перебувати у закритому приміщенні, не маючи можливості вільно побігати та пошуміти.
І, звичайно, велику допомогу у створенні потрібної атмосфери у разі обстрілу можуть надати регулярні тренування.
Якщо вихователі програватимуть із дітьми дії, які необхідно здійснювати за сигналом повітряної тривоги, у хлопців закріпиться ставлення до такої ситуації як до звичної та нічим не загрозливої.
Щоб успішно впливати на поведінку та настрій дітей у кожному конкретному випадку, необхідно спочатку заслужити їхню довіру, створити основу, базу для теплих, відкритих відносин.
Якщо діти сприймають батьків та вихователів як старших друзів та помічників, з якими можна поділитися будь-якою проблемою та завжди отримати необхідну підтримку, якщо атмосфера в будинку та в дитячому садку світла та доброзичлива, якщо дорослі контролюють свої емоції – можна не сумніватися, що спільний досвід переживання нестандартної ситуації стане і для дітей, і для старших не причиною психологічної травми, а корисним душевним досвідом, черговою сходинкою особистісного зростання.
Правила поведінки для батьків
- Коли ви знаходитесь у захищеному просторі, практикуйте глибоке дихання через ніс: наповніть живіт повітрям, після чого повільно випускайте його. Ці дії допоможуть заспокоїтися.
- Намагайтеся жити звичайним життям, включаючи своєчасні прийняття їжі, звичайні години відходу до сну та підйому, а також ходіння до школи або на роботу.
- Слідкуйте, щоб діти не порушували встановлені будинки правила: прибирання своєї кімнати, приготування домашніх завдань тощо. Дозволяйте їм гуляти в безпечних зонах і чуйно ставтеся до їхніх потреб.
- Спорт, танці, йога або масаж допомагають впоратися зі стресовими та тривожними станами.
- Зберігайте відкритість між членами сім'ї. Постійно увімкнений мобільний телефон допомагає зберегти відчуття безпеки та знизити рівень тривоги.
- Не нехтуйте небезпекою: почувши тривожний сигнал повітряної тривоги, ховайтесь в укриття.
- Не дивіться телевізор більше, ніж зазвичай. Надлишок інформації посилює стан тривоги.
Правила поведінки з дітьми віком до 3 років:
- дотримуйтесь режиму дня: харчування, сон, ігри;
- намагайтеся уникати розлучень;
- намагайтеся дотримуватися спокою у присутності дитини;
- якщо дитина вже розмовляє, спробуйте дати прості назви сильним емоціям та обговорюйте з нею те, що відбувається простою зрозумілою мовою;
- дайте дитині іграшки, які частково полегшують сприйняття важких моментів (наприклад, іграшковий набір лікаря, іграшкову машину «швидкої допомоги» тощо).
Правила поведінки з дітьми від 3 до 6 років:
- вислухайте дитину, навіть якщо вона розповідає те саме знову і знову;
- поважайте страхи дитини й давайте їй стільки часу, скільки потрібно, щоб з ними впоратися;
- захищайте дітей від непотрібних стресів та сильних вражень, обмежуючи перегляд телевізійних програм, «страшних» фільмів;
- допоможіть знайти назви сильним емоціям, що вони переживають;
- якщо у дитини кошмари, поясніть йому, що це через страхи й з часом вони пройдуть. Заспокоїти під час сну може невеликий світильник чи м'які іграшки у ліжку;
- Зверніть увагу на поведінку дитини в дитячому садку. Поділіться з працівниками саду своїм занепокоєнням.
Нагадаємо, Роман Сафонов раніше пояснював, яку аптечку важливо взяти з собою у сховище. А ще, як діяти у разі радіоактивної загрози.
Радіо Трек: НОВИНИ
