«Дивлячись в очі смерті, він хвилювався не за себе»: У Рівному попрощаються з молодим Героєм
Вічна пам’ять!
Завтра, 2 лютого, у Рівному відбудеться прощання із 21-річним Героєм Олександром Шияном, який загинув 17 січня у боях неподалік Бахмуту.
Про це повідомили на сторінці Рівненської міської ради у Facebook.
Сашко усвідомлював ризик, на який йшов, тож дав рідним чіткі вказівки у разі смерті — жодних штучних квітів, світський одяг та камерна церемонія прощання для найближчих, без військового вшанування на майдані Незалежності. Тож рідні виконують його останню волю, – йдеться у повідомленні.
Олександр Шиян народився у Бердянську на Запоріжжі. Однак після одруження переїхав до Рівного, адже звідси його дружина Олександра.
Багато часу він присвятив допомозі діткам з інвалідністю та їхніх мамам. Люди, які бачили це, кажуть, що Саша - це людина з добрим і люблячим серцем. Це було не просто волонтерство. Він дійсно щиро любив цих дітей, багато з яких були з важкими формами інвалідності. Саме під час такого волонтерства у пансіонаті ми і познайомилися, закохалися, почали планувати спільне майбутнє. Він був люблячим чоловіком, справжнім джентльменом, яких мало. Турботливим і вірним.
Навіть дивлячись в очі смерті, він більше хвилювався не за себе, а за тих, кого він залишить тут, на землі. За дружину. За три роки сімейного життя не було і дня, щоб він не сказав, як сильно любить. І то були не пусті слова. Він був винятковим. Таких не було і не буде, – розповіла дружина Героя.
Сестри Захисника пригадують, що він був не тільки як старший брат, а й як наставник, друг, особистий захисник та борець за справедливість. Він завжди захищав свою сім’ю, був авторитетним, мужнім та серйозним.
Братик, маленький, а відгукався на великі біди. Він був там, де були інвалідність, смерть і потреба. Його праця любові залишила нетлінний слід у моєму житті, – розповіла Катерина, дружина померлого двоюрідного брата, якій Герой допомагав піклуватися про донечку з інвалідністю після смерті чоловіка.
Після повномасштабного вторгнення Олександр спершу подбав про дружину, аби була у безпеці, а сам волонтерив, потім потрапив до сил територіальної оборони та врешті ЗСУ.
Саша не хотів воювати, але у його рідному Бердянську війна значно ближче, аніж у Рівному, тому бачив багато на власні очі... Тато його друга загинув в АТО, тож Саша не хотів, аби орки були тут, прагнув, аби вони пішли геть, – каже дружина Героя.
Побратими Олександра Шияна відгукуються про нього, як про справжнього, щирого патріота, відданого своїй справі. З ним не страшно було йти на війну. Він мав велике і сміливе Козаче серце. Він був як друг і брат, підтримував своїх товаришів, навіть поки сам був у пеклі боїв. Завжди виходив на поміч.
Радіо Трек: НОВИНИ
