Чи заплатять рівненські рятувальники за згорілі хати, через те, що «були п’яні»? (ФОТО/ВІДЕО)

Начебто

У ніч на 22 жовтня 2018 року на вулиці Котляревського в Костополі Рівненської області не спав ніхто: палало одразу на двох сусідніх обійстях на цій вулиці.

Усі боялися, аби вогонь не перекинувся на сусідні будинки й не вигоріла уся вулиця.

Адже забудова тут, як і в багатьох інших місцях райцентру, дуже щільна і, як каже буква закону, не відповідає Державним будівельним нормам.

Люди в страху повибігали з будинків, не знаючи, як зарадити лиху.

Натисніть плей для перегляду

Усі гуртом намагалися самостійно гасити вогонь, але не змогли. Викликали рятувальників, ті кількома пожежними цистернами гасили аж до ранку.

У Віктора Кремінського вщент згоріли два будинки - старий і прибудований до нього тільки-но завершений новий - та гараж.

У його сусідів Снітчуків згоріли гараж та автомобіль у ньому.

Новина про надзвичайну подію швидко облетіла містечко.

На вимогу мешканців вулиці у районній адміністрації скликали збори, на які запросили керівництво району, представників пожежної частини та поліції.

Люди були збуджені й рішуче налаштовані: звинувачували пожежників, що недбало поставилися до роботи, надто довго їздили по воду, а хати у цей час палали, і що шланги у них діряві, і що нібито пожежники взагалі часто приїздять у нетверезому стані.

Начальник Костопільської пожежно-рятувальної частини Петро Озарчук запевнив, що усі його працівники були тверезі і що на це є медичні довідки.

Він особисто возив їх на освідчення після гасіння, в якому теж брав участь, і може надати похвилинний звіт про роботу своїх підлеглих тієї ночі.

Довго їздили по воду для гасіння, бо у Костополі місцевий водоканал вночі понижує тиск води у мережі, і у двох найближчих гідрантах набрати її було неможливо.

Телефонні дзвінки до відповідального працівника водоканалу результату не дали, лише після дзвінка до керівника цієї організації тиск води підвищився, і пожежники змогли накачати її в автоцистерну.

Віктора Кремінського тієї ночі вдома не було, він поїхав з сином за кордон купувати автомобіль.

Звістка про пожежу на кордоні його і застала, й Кремінський негайно розвернувся і поїхав додому. Застав на згарищі лише шматок стіни від старої хати. Від нової не залишилося нічого.

Не було вдома й сусіда, Снітчука-старшого, він саме їхав у санаторій, і також негайно повернувся.

Кремінський каже, що звертався до сусіда за допомогою бодай чимось, але той відповів, нехай кожен відбудовується сам. Костопільські міська та районна ради виділили Кремінському матеріальну допомогу, склалися й люди.

Допомогли грішми друзі, знайомі та місцеві приватні підприємці.

Спочатку сусіди казали, ніби бачили, що вогонь пішов від Снітчуків і перекинувся до Кремінських.

Коли ж прийшли висновки експертизи про причину пожежі, обуренню погорільця не було меж:

У них вказано, що імовірна причина пожежі – коротке замикання саме у його гаражі, а не в сусіда.

Кремінський з цим погодитися не зміг, і через пів року після пожежі подав позов до суду, вимагаючи від сусідів, Костопільської пожежної частини та пожежно-рятувального загону, який проводив експертизу, 1,8 мільйона гривень відшкодування завданих йому матеріальних збитків та 50 тисяч гривень – моральних.

Позивач та його захисники вважають, що висновки експертизи - неповні, зроблені на підставі обстеження лише частини згорілого гаража, а головне - вони містять припущення імовірності виникнення пожежі, складені зі словами "ймовірно" та "можливо".  

В Головному управлінні ДСНС у Рівненській області були дуже здивовані, адже ніхто раніше з ними за таке не судився.

Суд триває вже близько року. За цей час назбиралося кілька томів справи. Батько і син Снітчуки, як і на початку, не визнають своєї вини, рятувальники – теж. Останні продовжують наполягати на тому, що немає їхньої вини у тому, що пожежу вчасно не загасили.

Той мікрорайон, як, до слова, й кілька інших в Костополі, відноситься до так званих маловодних, де немає потрібної кількості пожежних гідрантів і це – питання місцевої ради.

Облаштовувати їх мав би водоканал як міське комунальне підприємство.

І до цього випадку, й після нього керівництво пожежної частини зверталося до міськради та водоканалу з вимогою вирішити цю проблему, але чіткої відповіді, зі слів Петра Озарчука, так і немає.

У всіх є чіткі інструкції, як потрібно діяти у такій ситуації, але у підсумку виходить, що мій підзахисний судиться з державою, яка не виконала свою функцію і не захистила його, добре, хоч життям ніхто не заплатив, - зауважив адвокат Віктора Кремінського Микола Григоренко. – У документах усе ніби розписано, але реальної взаємодії немає. Виходить, що у цій драматичній ситуації нічиєї вини немає?..

Суд допитав усіх свідків та розглянув усі матеріали цієї справи. Дебати призначено на 3 липня, тоді ж суд має оголосити своє рішення.

Позивач нічого не прогнозує і вже сумнівається, чи зможе довести своє через суд у маленькому містечку, де всі одне одного знають.

Каже, що готовий йти до кінця – аж до Верховного суду, якщо рішення місцевого його не влаштує.

За час, що минув після пожежі, Віктор Кремінський зміг самотужки відбудувати будинок, від якого залишився шматок стіни, і мешкає у ньому з дружиною та двома дорослими синами.

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити у Facebook