Чорне горе на вулиці Садовій: мама Героя не знала, що її син на передовій, думала, що він на Волині
Молитовно просять згадувати раба божого Вадима: «Сьогодні, 8 вересня, в Діми день народження»
Цей допис Олександра Семенова з’явився на фейсбук лише кілька годин тому, але набрав уже понад 1700 репостів. Його тепер читають і поширюють по всій Україні.
Зворушлива історія Героя, який віддав своє життя за Україну:
Чорне горе на нашій вулиці Садовій. Від цього горя не вистачає повітря, німіють ноги і руки.
2 вересня від пострілу танкової гармати в невідомому нам маленькому селі Сухий Ставок на Херсонщині загинув наш Діма Сілаєв – спортивний сусідський хлопець з хати навпроти, що ще недавно привітно дивився величезними очиськами на всіх нас.
Більш допитливої дитини я не знав. Він ніби поспішав жити. Не забуду його маленьким в синьому костюмчику. Полюбляв крутитися серед дорослих і підтримував з ними розмову як «старий».
Приходив до мене на пасіку, читав книжки з нашої домашньої бібліотеки. Казав, що в шкільній книгозбірні перечитав усі енциклопедії. Блискуче закінчив школу. Захоплено вчився на математичному факультеті ВНУ.
Працював у Лаврівській школі вчителем математики та викладачем у Луцькому медичному коледжі. Не розлучався з гирями. Полюбляв фотографувати. Мріяв одружитися. Любив життя.
Часто збентежено дзвонив тітці-рашистці в Крим і намагався годинами говорити про несправедливість та підступність цієї війни. А потім бідкався, що у відповідь – стіна…
Окремим болем для нього був молодший брат Юра, який на фронті з першого дня війни.
5 липня, за день до відправки у ЗСУ, ми сиділи разом у нас на терасі і пили чай. Діма сказав, що спокійно прийняв повістку. Сказав, що «втікати і ховатися не буде» і його місце там.
Ми переписувалися. Дуже хвилювався, аби мама не знала про те, що він на передовій. Вона мала й далі думати, що він десь під Ковелем. Я зберігав нашу таємницю. А Діма радів, що він поруч із братом. В останньому повідомленні на Успіння написав мені, що він на Миколаївщині, серед десантників, 20 км біля Юри.
Писав, що забезпечений усім необхідним і що нічого не потребує. Порадив мені скачати програму Signal. А ще написав: «Обов’язково переможемо цю нечисть!»
Сьогодні, 8 вересня, в Діми день народження (28 років). Він повертається на рідну Волинь як Герой. Біля його дому широкою доріжкою квітнуть сальвії і чорнобривці, дбайливо посаджені мамою Танею, яка ще вчора думала, що її Діма під Ковелем. Юру відпустили попрощатися з братом. Тепер нам треба всім разом пережити це моторошне прощання з нашим Героєм України з вулиці Садової.
Р.S. Молитовно прошу згадувати раба божого Вадима
Радіо Трек: НОВИНИ
