Чому ми кажемо «алло»: маловідома історія телефонного вітання
Про це знають одиниці
Телефонні розмови – невід'ємна частина нашого життя, а слово «алло» - універсальним привітанням, яке лунає з трубки при з’єднанні дзвінка. Воно миттєво асоціюється з початком дзвінка і слугує своєрідним сигналом готовності до спілкування.
Слово «алло» здається таким буденним, але його історія починається задовго до появи телефону.
Як з'явилося привітання «алло»
Перші телефони з’явилися в середині 1870-х років. Саме тоді виникла потреба у стандартному вітальному слові, яке б було зрозумілим при спілкуванні на відстані.
Винахідник телефону Александер Грем Белл у 1877 році спочатку запропонував відповісти вигуком «ахой?» (від англ. ahoy – «ей, хто там?»), розповіли у подкасті Words Unravelled with RobWords and Jess Zafarris.
Проте вже 15 серпня 1877 року його колега Томас Едісон у листі до голів телефонної компанії рекомендував використовувати слово «allo» – фактично англ. «hullo», видозмінене від «hello» («привіт»).
Едісон наголошував, що «hullo» – дуже чіткий сигнал, який важко сплутати з шумом телефонної лінії.
У результаті «hello/hullo» стало міжнародним стандартом, а слово «алло» (через особливості деяких мов, наприклад у французькій відсутня вимова «h») закріпилося в багатьох країнах світу.
Існували й інші пояснення походження: нібито від французького «allons» («ну йдемо!») чи угорського «hallom» («чую тебе»).
Однак найлогічніше, що наше «алло» дійшло прямо від англійського «hello/hullo», яке запровадив Томас Едісон.
Джерело: glavred
Радіо Трек: НОВИНИ
