Історія появи десяти рівненських пам'ятників
У сучасному Рівному чимало пам'ятників, меморіалів та пам'ятних знаків, особливістю яких є те, що більшість з них встановлені вже за доби незалежності України
Пам'ятник Тарасові Шевченку
Встановлений на Майдані Незалежності
Ідею створити пам'ятник Шевченку в Рівному виношувалася вже давно. Але втілити ідею вдалося не відразу. З ініціативи товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка був оголошений конкурс на кращий проект пам'ятника. У ньому брали участь як відомі скульптори, так і початківці.
Зрештою вибір був зроблений на користь скульпторів Петра Подільця, Володимира Стасюка та архітектора Віктора Ковальчука.
Пам'ятник робили в Львові на кераміко-скульптурній фабриці Львівської спілки художників. Щоб відлити пам'ятник, знадобилося 5 тонн бронзи. Все це тримається на особливій каркасної конструкції, яка витримує вагу монумента.
Для постаменту вибрали оригінальний граніт темно-малинового кольору з Токівського кар'єру на Дніпропетровщині.
Урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку відбулося 22 травня 1999 року. Саме в цей день 138 років тому прах Шевченка, згідно з його заповітом, було перевезено з Санкт-Петербурга до Канева.
Колона Божої Матері
Встановлена на вулиці 16 липня
Колона Божої Матері була споруджена в місті місцевим населенням ще 1750 року у час лютування чуми, потім реставрована у 1856 році, під час епідемії холери.
Колону зруйнувала комуністична влада на Великдень з 21 на 22 квітня 1952 року.
Пам'ятник відновили за сприяння міського голови В.А. Чайки і освятили 25 серпня 2003 року з нагоди відзначення 720-річчя першої письмової згадки про Рівне. Автори — скульптор Володимир Стасюк та архітектор Леонід Закревський.
Пам'ятник Уласу Самчуку
Встановлений на Театральному майдані
20 лютого 2005 року в місті Рівне, до 100-річчя від дня народження, встановлено пам'ятник видатному українському письменнику, публіцисту, громадському діячеві, учаснику національно-визвольної боротьби українського, редактору газети «Волинь» - Уласу Олексійовичу Самчуку.
Улас Самчук народився в Рівненській області 20 лютого 1905 року в селі Дермань, тоді ще Дубенського повіту, Волинської губернії.
Місце для увічнення У.Самчука було вибрано на Театральній площі біля обласного драматичного театру випадково. У 1944 - 1945 роках німецькі та більшовицькі окупанти знищували тут українських патріотів.
Улас з'явився на перехресті розташування двох редакцій: своєї «Волині» і «Волині» нинішньої, як символ зв'язку поколінь і вічної історичної справедливості.
Модель пам'ятника виконувалася в дуже стислі терміни, відразу в гіпсі, а потім відливали в бронзі в ливарних Києва та Львова.Загальна висота композиції становить 3,15 м.
Пам'ятник княгині Марії Несвицькій
Розташований на вулиці Соборній
14 жовтня 2006 року на головній вулиці Рівного - Соборній - відкрився новий комплекс споруд з підземним торговим центром. Вінцем архітектурних споруд став пам'ятник засновниці міста Рівне княгині Марії Несвицькій.
Саме у час князювання Марії Несвицької (1481-1518) Рівне отримало Магдебурзьке право і статус міста, завдяки якому городяни отримали можливість на самоврядування.
Ідея спорудження пам'ятника засновниці міста належить головному міському архітекторові Миколі Пасічнику, а втілив її в життя столичний скульптор Володимиру Шолудько, який народився і виріс на Рівненщині.
Мармур для пам'ятника був привезений з Уралу - з селища Коєлга Челябінської області. Він неоднорідного кольору, але це не псує образ, а навпаки додає йому зворушливих відтінків. Скульптуру покрили спеціальним розчином, який охороняє її від руйнування. Від дощу і снігу княгиню Несвицьку захищає спеціально зроблений купол.
На думку багатьох мистецтвознавців цей пам'ятник - один з кращих в Україні.
Меморіал Слави
Розташований на вулиці Костромській
9 травня 1985 року, до 40-річчя Перемоги у Другій світовій війні, в Рівному урочисто відкрили Меморіал військової слави.
Автори монументального витвору - скульптор П. Вінайкін і архітектор Ю. Москальцов.
Побудований меморіал з висотним обеліском в центрі, висотою 48,5 метра. Біля підніжжя обеліска розташована восьметрова скульптурна композиція. До її складу входять три фігури: солдата, партизана і дівчинки. Відлиті вони в бронзі.
На цокольній стіні подіуму розміщений рельєф з 18 фігур на тему війни. Латунними буквами викладено текст Указу Президії Верховної Ради СРСР про нагородження Рівненської області орденом Леніна, перелік військових частин, партизанських з'єднань і загонів, які брали участь у визволенні Рівненщини від фашистських загарбників, а також імена Героїв Радянського Союзу. Перед обеліском - чаша для Вічного вогню і могила невідомого солдата.
З боку вулиці Костромської до пам'ятника вимощений підхід: 800-метрова алея. Щоб дістатися до монумента потрібно подолати сотню сходинок.
Пам'ятник Климу Савуру
Розташований на вулиці Соборній
14 жовтня 2002 року в Рівному відкрили пам'ятник Головному командиру УПА генерал-хорунжому Климу Савуру. Відкриття пам'ятника приурочено до 60-річчя створення УПА.
Встановлено пам'ятник на території колишньої Рівненської в'язниці НКВС. Замовниками пам'ятника є УНП та Українське козацтво «Волинська Січ», а виконавцями - скульптор Володимир Шолудько, архітектори Віктор Ковальчук та Тетяна Мельничук.
На монументі золотими літерами викарбувано: «Побудовано до 60-річчя Української Повстанської Армії Головному командиру УПА Климу Савуру та тисячам українських патріотів, які знайшли свій останній спочинок під стінами Рівненської в'язниці НКВС».
Пам'ятник «Загиблим за Україну»
Розташований на вулиці Соборній
17 травня 1994 року був відкритий і освячений пам'ятник «Загиблим за Україну». Пам'ятник споруджено біля будівлі міської ради, на місці невеликого парку, де раніше були поховання жертв тоталітаризму різних періодів.
За часів комуністичного режиму тут було встановлено пам'ятник радянському агенту державної безпеки - Миколі Кузнєцову.
Автори пам'ятника "Загиблим за Україну» - скульптор Василь Джабраїлов, архітектор Леонід Закревський. Постамент виготовлений з граніту та бронзи. В отворі в формі хреста вміщено бутон квітучої троянди.
Пам'ятник першій вчительці
Розташований на вулиці Остафова
У 2003 році біля навчального корпусу Рівненського державного гуманітарного університету (колишній педагогічний інститут), на вулиці Остафова, відбулося урочисте відкриття пам'ятника Першій Вчительці.
На стелі бронзою вибиті слова: «Вчителько моя, зіре світова ...». Жінка, відображена у бронзі, - це вчителька, а пташки - її школярі-вихованці, які летять в самостійне життя.
Образ вчительки узагальнений і не прив'язаний до певної конкретної особистості. Виконаний в класично елегантному стилі.
Пам'ятник «Загиблим у локальних війнах»
Розташований на площі Короленка
Після 1945 року війська СРСР брали участь в 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав.
Найбільш масштабною, тривалою і трагічною з локальних воєн була війна в Афганістані. У складі обмеженого контингенту в Афганістані свій військовий обов'язок виконували 3,5 тисячі юнаків з Рівненщини. Не повернулися на рідну землю живими 104 рівняни, з них двоє пропали безвісти.
З ініціативи Рівненської обласної ради та воїнів-інтернаціоналістів в 1999 році у Молодіжному парку на площі Короленка був встановлений пам'ятник «Загиблим у локальних війнах». Автори - скульптори Микола Сивак в співавторстві з Володимиром Пєтуховим і архітектори Віктор Бичковський та Олександр Ткачук.
Пам'ятний знак виготовлений у вигляді орла з підбитим крилом, який падає в прірву. На гранітних плитах навічно викарбувані імена загиблих героїв.
Пам'ятний знак роду Лимич
У 2003 році на розі вулиць Драгоманова та 24 Серпня, у гідропарку, встановлено сімейний знак, що символізує єднання великого українського роду Лимичів, коріння якого йдуть у глибоке минуле.
Пам'ятний знак складається з трикутної триметрової стели зі стилізованим зображенням вгорі всевидющого ока і трикутного п'єдесталу, на який піднято камені з біблійним змістом: «Всьому свій час: час розкидати каміння і час збирати каміння».
На зворотному боці стели - родовий герб. Дивовижне бетонну споруду, ніби зависло над землею, і символізує одночасно і Божу волю і силу духу споконвічного єднання.
Автор проекту - рівненський архітектор Леонід Закревський.
Початок єднання роду Лимичів відбувся у 2000 році, коли рівненський лікар Андрій Лимич виніс ідею розшукати своїх близьких і далеких родичів по всій Україні і зібрати в Рівному своєрідне сімейне віче. Почалися архівні пошуки, листування.
Згодом Лимичі утворили громадську організацію, заснували Всеукраїнський фонд роду Лимичів, головною ідеєю чких стала цінність сімей, згуртованих в рід - носія стародавніх звичаїв і національних традицій. Від малої сім'ї - до великого роду, від роду - до нації!
Радіо Трек: НОВИНИ
