10 міфів про мобілізацію: що варто знати, аби не потрапити у скандал і яку повістку можна ігнорувати
Про це розповіли у військкоматі
Речник Полтавського територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Роман Істоміна розвінчав найпопулярніші міфи, якими обросла тема мобілізації.
Він прокоментував найтиповіші «підказки» адвокатів, юристів, експертів і блогерів, які ті роздають направо і наліво військовозобов’язаним, що хочуть «відкосити» від мобілізації, передає Телеграф.
Міф 1. Вручення повістки мають зафіксувати два свідки
— Я дуже хотів би побачити посилання бодай на якусь норму закону чи постанову Кабінету міністрів України про свідків під час вручення повісток, — каже майор Істомін. — Сповіщати громадян про необхідність прибути до ТЦК та СП і забезпечити їхнє своєчасне прибуття за цим викликом зобов’язані центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності за розпорядженням ТЦК та СП. Так написано в статті 38 "Про військовий обов’язок і військову службу".
Громадянин лише повинен розписатися на відривній частині бланка повістки. А от щодо двох свідків, відеофіксації процесу оповіщення тощо в жодних офіційних документах не йдеться.
Міф 2. ТЦК та СП не мають юридичних підстав мобілізовувати громадян, тому що вони не державна, а приватна структура
— Те, що ТЦК це не ЗСУ, а приватна контора, є найбільшою нісенітницею, яка гуляє просторами інтернету й за яку найчастіше хапаються ухилянти. Інакше як російською інформаційно-психологічною операцією я цю тезу не розглядаю. Часто посилаються на те, що код ЄДРПОУ якийсь не такий, що десь не там він зареєстрований. Але є Закон про Збройні Сили України, а в ньому ст. 3, в якій сказано, що "організаційно ЗСУ складаються з органів військового управління, з’єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Постановою Кабміну затверджено Положення про ТЦК та СП, в статті 1 якого чітко визначено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Сама постанова передбачена Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». Тобто ТЦК як орган військового управління, а, відповідно, складова частина ЗСУ, в законодавчому полі існує, а ТЦК як «приватна структура» — присутні лише в головах тих, хто боїться захищати свою країну і чекає на прихід окупантів до себе додому.
Міф 3. ТЦК та СП можуть призивати громадян лише до складу самих ТЦК
— Те, що можуть і що зобов’язані вони робити, прописано у тому ж таки Положенні про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Стаття 8 визначає, що одним із завдань ТЦК та СП є «підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів». А стаття 9 вказує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Тобто, під час мобілізації, що триває, ТЦК виконують мобілізаційні завдання і комплектують ті підрозділи, які визначено.
Міф 4. Виписана на коліні повістка не дійсна
— Нема значення, де і яким чином вона виписана, оскільки Постановою Кабміну №1487 визначено зразок повістки, але ніде не визначено спеціальних місць для її виписування чи вручення. Вона може бути вручена як за місцем проживання, так і за місцем роботи, так і на блокпосту, і будь-де в населеному пункті.
Щоправда, повістки можуть виписати не лише в ТЦК та СП, а й виконавчий орган сільської, селищної, міської ради за розпорядженням відповідного ТЦК та СП.
І от вони насправді здійснюють оповіщення військовозобов’язаних за місцем їхнього проживання. Можливо, саме це когось вводить в оману, але наголошую: ця норма стосується винятково органів місцевого самоврядування і не розповсюджується на представників ТЦК. Якщо повістка повністю заповнена, зокрема, містить прізвище, ім’я, по батькові військовозобов’язаного громадянина, якому вона вручається, дату, час і адресу, куди йому треба прибути, а також підпис начальника ТЦК, скріплений печаткою, – вона точно є дійсною. І якщо вона заповнена правильно, то оскаржувати її нема сенсу.
Міф 5. Якщо дані військовозобов’язаного вносили у частково заповнений бланк, то від повістки можна відмовитись
— Теж неправда. Зразок повістки містить інформацію, але ніде не сказано, що його весь потрібно заповнювати від руки на місці чи весь він має бути надрукований. Для пришвидшення процедури частина даних може бути вписана до бланка повістки заздалегідь. Скажімо, назва ТЦК та СП чи його відділу, від якого ведеться оповіщення, та куди викликається громадянин для уточнення військово-облікових даних можуть друкувати разом з самим бланком.
Те ж стосується посади, військового звання та прізвища начальника ТЦК. Також логічно вписати номер і дату розпорядження начальника ТЦК, згідно з яким здійснюється оповіщення, у приміщенні ТЦК та СП.
Повістка вручається уповноваженою особою, яка призначається наказом начальника ТЦК. Сам начальник не ходить з печаткою в кишені, щоб вручити комусь повістку.
Уявіть ситуацію. На блокпосту зупиняють машину, перевіряють документи та з’ясовується, що громадянин мешкає в Полтавській області, але на військовий облік за новим місцем проживання не став, тобто в ТЦК та СП нема про нього жодної інформації. Звісно, завчасно виписати йому повістку не було змоги, і її йому виписують на місці зупинки, щоб він прибув до ТЦК та СП і став на військовий облік. При цьому всі дані до неї вносять від руки в присутності громадянина. І вся черга машин чекає завершення цього процесу. А потім ще треба викликати начальника ТЦК, який приїде і поставить свій підпис і печатку? Так це уявляється?
Міф 6. Від повістки можна відмовитись, якщо певні дані вносили до неї у відсутність отримувача
— Це взагалі абсурд, адже, як мінімум, існує адресне оповіщення військовозобов’язаних. Тобто у ТЦК та СП є інформація про людину, яка перебуває на обліку, зокрема — адреса. Вся інформація у повістку вписується у приміщенні ТЦК та СП, а далі його представник їде за вказаною адресою і сповіщає громадянина письмово, що йому потрібно з’явитися до ТЦК та СП для уточнення своїх військово-облікових даних.
Міф 7. Працівники ТЦК та СП не мають права перевіряти документи у цивільних громадян, відтак, вручення ними повісток незаконне
— Це не так. Наказом коменданта визначений перелік осіб, які мають право на перевірку документів під час патрулювання. Таке завдання покладається на співробітників СБУ, поліції, ЗСУ. Відповідно, Територіальні центри комплектації та соціальної підтримки, як орган військового управління і структурний підрозділ ЗСУ, також залучаються до патрулювання з правом перевіряти документи у громадян.
Міф 8. Якщо військовослужбовці ТЦК і СП зупинили автомобіль або заблокували та вимагають взяти повістку, то треба знімати на відеокамеру все, що відбувається на дорозі, й викликати Нацполіцію
— Таке враження, що у головах «експертів» війна закінчилася. Дуже раджу їм прочитати Закон України "Про правовий режим воєнного стану" зокрема, статтю 8, і Постанову Кабміну № 573 від 8 липня 2020 року. На блокпосту ваш автомобіль мають право зупиняти ті особи, які виконують там свої обов’язки і які визначені наказом коменданта. Якщо автомобіль зупинили на блокпосту, перевіряють ваші документи, вантаж, транспортний засіб, вручають повістку, то знімати цей процес на відеокамеру категорично заборонено. Можна хіба що попросити показати документи, але ввічливо, без грубощів, щоб не спровокувати грубощі у відповідь. На блокпосту люди зі зброєю виконують поставлені завдання.
Міф 9. Повістки можна і треба ігнорувати й за це не буде відповідальності
— Насправді, згідно зі ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Виписується протокол, виноситься адмінпостанова і з правопорушника стягується штраф. За повторне правопорушення може бути відкрите кримінальне провадження за статтею 337 Кримінального кодексу України. Нею передбачено штраф від 3400 до 8500 гривень або рік виправних робіт. А за ігнорування мобілізаційного розпорядження (часто його називають «бойовою повісткою»), відповідно до статті 336 Кримінального кодексу України, передбачено від трьох до п’яти років позбавлення волі.
Міф 10. Суди не застосовують норму кримінального права щодо ухилянтів
— Так, зараз судді виносять переважно умовні покарання строком 1-2 роки, бо під час засідання підсудні зазвичай розкаюються у вчиненому правопорушенні. Але водночас у Львові, наскільки я пам’ятаю, військовозобов’язаного позбавили волі на три роки за ігнорування мобілізаційного розпорядження. І дуже важливо розуміти, що кримінальне покарання у вигляді умовного строку (як і штрафу) не звільняє громадян від подальшого виконання свого військового обов’язку. Тобто, вони й надалі підлягають мобілізації.
Але відтепер за ухилення від неї громадянин одразу вирушить за ґрати. Навіть без повторного відкриття кримінального провадження, оскільки такі громадяни стають на облік в органах пробації. І саме ці органи вносять до суду подання з проханням скасувати звільнення від відбування покарання з випробувальним строком і направлення чоловіка для відбування призначеного йому покарання. Тобто громадянин може відразу виконати свій конституційний і громадянський обов’язок, а може спочатку відбути покарання, а потім все одно його виконати. На те він і обов’язок.
- «Нехай діти депутатів воюють». «Хай мажори йдуть на війну». «ТЦК незаконні». «Я не народжений воювати». «У нас є ЗСУ – нехай вони й воюють»…
Яких тільки «відмазок» не доводиться чути від ухилянтів. Складається враження, що їм байдуже – чи в Україні жити, чи під російською окупацією. І дуже прикро, що знаходяться доморощені «спеціалісти», які підбурюють ігнорувати закони у час воєнного стану, коли стоїть питання про виживання держави, а деякі судді навіть виносять виправдувальні вироки за ухилення від мобілізації, – підсумовує Роман Істомін.
Радіо Трек: НОВИНИ
