«Вікна мого дому більше не дивляться на вулицю, вони осліпли від «граду»...»
10 речень, які розкажуть вам про душевний стан переселенців
Вікторія Левчук – відома журналістка з Рівного, яка останні кілька років жила й працювала на Донеччині на «Суспільному». Вона на власному досвіді знає, що таке – вимушене переселення.
Нещодавно ми писали про те, як важко їй було знайти квартиру (в оренду) через те, що вона приїхала до рідного міста разом з собакою, а не залишила його в зоні бойових дій. Нині ж нашу увагу привернув ФБ-допис Вікторії, який, власне й не потребує коментарів:
Десять речень із коментів у соцмережах які, можливо, допоможуть зрозуміти душевний стан тих, хто став вимушеним переселенцем...
***Зруйнований дім особливо болить ночами, немов ампутована нога..
***Я був у Маріуполі, у мене було все. Тепер я у Рівному і в мене немає нічого...
***Мою маму хоронили у закритій труні. Тому я вірю, що то була не вона...
***Простите, что мы умираем не на украинском...
***Вікна мого дому більше не дивляться на вулицю, вони осліпли від «граду»...
***Мій яблуневий сад більше ніколи не зацвіте...
***Мені волонтери подарували домашні капці, більше нічого домашнього у мене нема...
***Мій пес зірвався і втік від звуків вибухів. За 10 хвилин під'їхав евакуаційний автобус..
***Ми більше ніколи не зможемо радіти феєрверкам та салютам...
***Невже колись ця війна перестане нам боліти?...
Радіо Трек: НОВИНИ
