Брат загиблої «Чеки» опублікував її посмертного листа: Ірина написала його заздалегідь (ФОТО)
Ще кілька днів тому вона вірила, що доживе до свого 26-ліття
Люди моляться і просять Бога про Мир, але ворог, як здається, вирішив кинутися у вирішальний бій. Нашому війську дуже важко, гинуть найкращі.
Сьогодні в усіх на вустах легендарна госпітальєрка Ірина Цибух із позивним «Чека»: вона загинула вчора, не доживши буквально кілька днів до свого 26-річчя.
Юрій – брат Ірини написав сьогодні таке:
Загинула моя люба сестра, подруга Чека, найкраща людина в цьому світі.
Мені зараз наповнює пустота, але Іринці є що сказати, вона залишила посмертний лист:
«Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мене час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя.Тому не гайте час на страждання, живіть далі.
Зараз 19:19, субота 8 квітня 2023 рік, ми з 5м екіпажем працюємо для розвідки 80 бригади, на фоні грає Dream on від Аerosmith і вирішила, що за цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертний лист.
Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось і ця свобода більше не має ніякого змісту.
Сьогодні і навіки мені всеодно, що про мене, про вас, про цей текст, про усе скажуть люди. Наберуть ці речення лайки чи ні, нарешті нічия думка мене не цікавить, я померла.
Свобода – це найвища цінність. Усі, скоро 25 років минали часто у комплексах і страхах. Але найчастіше цьому шуму не було місця перед моєю свободою.
Найбільше за що хочу сказати дякую собі, батькам, брату, рідним та друзям, дякую, що дозволяли мені бути вільною, жити те життя, яке хочеться.
Повномасштабна війна змусила перестати бути рабом страхів, сьогодні, на жаль, не вдалося звільнитись повністю, але сподіваюсь у мене все вийде, цей лист тому допомога.
Щоб мати свободу треба мати ще інші цінності, треба розуміти себе, добре знати хто ти для себе є, що таке особисте щастя і як тобі до нього дійти. маючи відповідь на ці запитання найважливіше залишається йти.
Сьогодні тут, на Донеччині, я на шляху, тут є собою і роблю те, що хочу. Насправді більше нічого не має значення, тому цей лист додається так просто – у цей момент, як і у той коли це станеться, мені не шкода померти, бо нарешті живу те життя, яке б хотіла.
Не лукавитиму, щоб відчувати цю неодмінну, істину волю доведеться пройти ще не один сеанс терапії, страхів і сліз.
Ще 23 травня Ірина писала:
Радіо Трек: НОВИНИ
