По той бік моди, або Як у Рівному шиють для люксових брендів у США

вівторок, 26 лютого 2019 21:11

І домовляються з Італією

Це Зінгер. Одна з найвідоміших марок швейних машинок. Такі з механічною педаллю часто можна було зустріти вдома у наших бабусь.

174 роки тому в США Елліас Хоу розробив швейну машинку з човниковим стібком та запатентував винахід. До цього ранні швейні машини шили лише ланцюговим стібком, який швидко розпускався.

Винахід Хоу мав низку недоліків, проте все ж залишався на той час найдосконалішим продуктом, адже човниковий стібок давав набагато надійніші шви.

Пристрій працював зі швидкістю 300 стібків на хвилину.

Сьогоднішні швацькі машини шиють зі швидкістю до 5000 тисяч стібків.

Рівненська швейна фабрика Feel & Fly не економить на обладнанні та обирає лідерів на ринку серед виробників швейних машинок. Тому підприємство шиє виключно дорогий і якісний одяг.

Скриншот із сайту Feel & Fly. Фабрика шиє одяг під власним брендом. Хоча здебільшого працює на замовлення відоміших компаній.

Директор фірми Юрій Філюк розповідає, що його вибір випав на японського виробника швацьких машинок "Juki":

Шиємо лише дорогі речі. В нас дорого коштує пошиття. Розповім чому.

Ми використовуємо обладнання Juki. Це японська фірма. Мати саме таку техніку – економічно обґрунтовано. Замовники вимагають високу якість, а її можна забезпечити тільки на відповідному обладнанні.

Juki DP-2100SZ Комп’ютеризована швейна машина. За допомогою сенсорної операційної панелі можна вводити різні програми шиття, в залежності від виду матеріалу і дизайну виробу. Панель має до 99 різних програм. У кожній програмі міститься 30 різних ділянок

У дорожчих машинок електроніка надійніша, метал кращий. Експлуатаційний період в «китайця» 2 роки, а в Juki - більше 10. Вони швидше шиють, рівніше, точніше, якісніше.

Важливо не лише те, НА ЧОМУ шити, але й ЧИМ шити, вважають у Feel & Fly:

Ми використовуємо найдорожчі нитки – «Coats», «Gutermann». Кожна п’ята річ на планеті пошита цими нитками. В Україні багато шиють дешевими китайськими нитками.

Ми беремо німецькі нитки – вартість котушки сягає 300 гривень.

На вартість нашої продукції впливає й те, що в нас є три відділи якості – проміжний контроль, остаточний контроль і пакувальний контроль.

Щодо ниток, тканин – в Україні ми не закуповуємо. Обладнання якесь суміжне хіба що, не без того. Україна ще не навчилася робити якісне. Закупляємо здебільшого в іноземних компаній, які є в Україні, або змушені закупати за кордоном.

Свою продукцію рівненська швейна фабрика продає переважно за кордон.

Юрій Філюк зазначає, що відомі бренди, які замовляють одяг у Feel & Fly, ставлять до восьми разів вищу націнку.

Скажу образно: те, що вони у нас закуповують по 20 доларів – продають по 120 у себе. Ну, тобто різниця в ціні буває у 8 разів. Це якщо елітний сегмент. Але слд зазанчити, що ці бренди витрачають чимало коштів на рекламу, участь у виставках та різноманітних шоу. Тож у них вкінці собівартість виходить більша.

Є дорогі українські бренди, які продають пуховики у понад тисячу євро.

Продовжуємо працювати зі США, відшиваємо їхню торгову марку. Кілька тисяч одиниць поїде цього тижня.

Щодо ринку в Україні директор швейної фабрики зазначає, що він цікавий лише у розрізі недорогого одягу:

Український сегмент поки лишається цікавим. Особливо щодо недорогого одягу. Щоб шити якісний і одночасно не дорогий одяг, потрібні якісні і недорогі складові (тканина, нитки та фурнітура).

Ось що Юрій Філюк говорить про конкуренцію:

Я за добросовісну конкуренцію. Всім вистачить роботи. Єдине, що хотілося б – це аби зникли секонд-хенди. Вони не платять стільки податків. Просто привозять звідкись дешевий одяг. Без них українська легка промисловість та суміжні виробництва швидко б розвинулася до європейського ринку.

А так би треба було українцям самим шити більше тканини, створювати робочі місця. Росли б зарплати.

До слова, про зарплати. На Feel & Fly працює понад 120 працевлаштованих швачок. Усіх обов’язково офіційно працевлаштовують:

Тут не може бути й мови, всіх реєструємо обов’язково. В нас зарплата конкурентна. Робота перспективна. Тут вони отримують менше на 30% ніж, в Польщі. 40-годинний робочий тиждень.

Кожен рік хочеться збільшувати підприємство на 20% - 30%. Якщо зараз десь 120 людей, то до кінця наступного року буде 145 - 150 людей.

Швачок у Рівному готує два навчальних заклади. І за випускників у підприємців які займаються пошиттям одягу (і не тільки) фактично іде боротьба. Усі вони знаходять роботу за професією, робітничою професією, майже одразу.