NATIONAL GEOGRAPHIC: Бурштинова Лихоманка на Дикому Заході України (ДРАМА)
Поліцейські – бурштинокопачі, китайські розцінки, шалені заробітки; гранати, автомати та багато іншого
31 січня сайт NATIONAL GEOGRAPHIC опублікував матеріал
The Dramatic Impact of Illegal Amber Mining in Ukraine’s Wild West
By John Wendle
Photographs by Brendan Hoffman
Виглядає, що матеріал писався ще в 2016 році, однак остання події в Олевську дали привід опублікувати його саме зараз.
Далі подаємо матеріал публікації в перекладі «Радіо Трек» із фотографіями NATIONAL GEOGRAPHIC:
Драма нелегальної Бурштинової Лихоманки на Дикому Заході Україн.
Картина хаосу в Україні з протистоянням бурштинокопчів одне одному та уряду, часто зі смертельними наслідками та величезними збитками для природи.
Чорний позашляховик Влада з Дубровиці м'яко прохрустів гравієм повз вицвілу католицьку церкву, з якої долинає звук циркулярки. Там йде робота над відновленням до-Радянської пишноти цього 300-літнього собору рококо.
Гроші на це відновлення дає, нібито, незаконний видобуток і торгівля бурштином.
Стас, партнер Влада, припаркував свій BMW за кілька кварталів.
Обидва чоловіки – колишні поліцейські. Влад рвучко відкриває багажник і дістає з його нетрів – дробовика.
Загрібає жменю набоїв і кидає їх разом з рушницею на заднє сидіння нашого джипа.
«Ми туди ніколи без зброї не вибираємося», - каже нелегальний бурштинокопач.
І не дарма – Дубровиця знаходиться в самому серці українського Дикого Заходу – з тисячами гектарів спустошених соснових та березових лісів, чиї піщані ґрунти приховують поклади бурштину на сотні мільйонів доларів.
Як і з іншими «золотими лихоманками», видобуток напівдорогоцінного каміння тут супроводжується насильством та протистоянням банд, які змагаються за прибуткові копанки, та боротьбою корумпованих урядовців за контроль над територіями.
15 січня лиходії, озброєні автоматами і гранатами напали на молодих людей у кафе міста Олевськ, убивши одного і серйозно поранивши близько десятка інших.
Фотографії з місця подій зафіксували пролиту кров і розкидану на снігу зброю.
Бурштирнова лихоманка підтримується гаруванням десятків тисяч бідних місцевих селян, які розривають виднокіл рукавами водонапірних помп, видобуваючи із пухкої землі на північному заході України коричневі грудки скам'янілої деревної смоли, яка тут утворилася з часів показаних у Парку Юрського періоду.
На шляху з міста ми проминаємо скромний магазин із продажу ювелірних виробів та православних ікон інкрустованих відполірованим бурштином, що виблискує кольорами від маслянисто жовтого до темно медового.
Поруч ряди магазинів, що продають домашнє начиння, меблі та будівельні матеріали.
Місцевий люд скуповує усе це, поспішаючи знайти застосування грошам від незаконного бурштинокопання: відремонтувати свої невеликі садиби чи звести нові будинки.
Бандитизм настільки поширений, що став предметом приколів та чорного гумору: «Прівєт, Кастєт і Пістолєт»
Реклама однієї з будівельних фірм обіцяє: «Ми забезпечимо вам дах!», апелюючи до слова «Криша», яке з російськї теж перекладається як дах, але на жаргоні означає рекетирське «кришування».
Виїхавши з міста, ми набираємо швидкість, прямуючи повз відкриті сільгоспугіддя та старі села.
Приплив бурштинового грошей дається взнаки: мало не кожен перший дім тут або новий, або відремонтований, або будується.
Згодом потрапляємо у темний ліс, який стоїть густою стіною зеленої сосни та білої берези, приховуючи тисячі дрібних бурштинових копанок.
Цю територію місцеві жителі називають Клондайком.
Спроби уряду закрутити гайки тимчасово очистили цей ліс, але шрами від видобутку – повсюди.
З одного боку, кілька гектарів лісу спочатку вирубали начисто, щоби звільнити простір для копанок, які залишають по собі місячний пейзаж, що нагадує окопи та кратери Першої світової війни, або поля битв на зруйнованому війною сході України.
З іншого боку ліс розчахланий і похилений на всі боки під божевільними кутами: дерева повирвані з коренем, підмиті видобутком із неглибоких ям.
Виглядає так наче тут пройшовся торнадо.
[media=78772]Коли бурштин добувають у великих масштабах, це робиться із промисловим розмахом. Гектар за гектаром ліс вирубується начисто.
Канавокопачі і техніка риють канал до води – зазвичай це річка.
Далі тисячі копачів заповнюють Клондайк і, застосовуючи водяні помпи, виготовлені зі старих двигунів від фургонів Mercedes, вриваються ними у землю, засмоктуючи воду з каналу величезними сплетіннями труб.
По всій околиці тут, господарські магазини запаковані інструментами для бурштинового видобутку: котушками гігантських гумових труб, водонепроникними чоботами, прекрасними риболовними сітями й зловісними на вигляд рилами шлангів підвищеного тиску.
У них сталеві ручної роботи отвори споряджені шипами і зубами, щоби вриватися ними в землю.
Бурштинщики запомповують воду у землю, утворюючи глибокі ями, з яких бурштинові фракції легші за камінь та пісок, виштовхуються нагору разом із водою.
Тоді вже жінки та діти віком від семи років – це їх задача – виловлюють сітками бурштин, який спливає на поверхню копанки.
«Це дійсно серйозна екологічна проблема», - каже Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів України. «Політики тепер мають вибирати між грошима та охороною навколишнього середовища», сказав він в інтерв'ю влітку цього року, «однак, політики часто ухвалюють екологічно незрілі рішення.»
Не ясно, скільки тисяч гектарів землі було зруйновано в результаті незаконного видобутку. Міністр визнає, що проблема носить багатогранний характер і не буде вирішена за один день.
«Бурштин це дійсно дуже серйозна і складна проблема, причому не тільки в контексті екології», - сказав Семерак в інтерв'ю у листопаді. «Є принаймні чотири компоненти: екологічний, кримінальний, соціальний та економічний», які тісно переплелися.
«От на цій ділянці дороги, у лісі, працювало 10000 чоловік на початку року», - кидає Стас, поки ми їдемо.
«Автомобілі копачів стояли вздовж дороги на п’ять кілометрів в усіх напрямках.
Іноді п'ять, десять, а то й навіть 50 поліцейських було тут, але вони нічого не могли зробити», - каже колишній поліцейський, підкреслюючи свавілля, що панує довкола.
Однак, під час нашого візиту копачів не видно. Ми зупиняємося, і Влад хапає дробовика.
Стас йде цілеспрямовано через ліс і приводить нас до копанки, що виглядє як інші.
Однак, це знамените місце, бо саме тут команда з восьми копачів вирила чотириметрову яму у верхньому шарі ґрунту та сипучих пісків, де їх чекав Джекпот.
«Хлопці, що робили тут, за один день витягнули з цієї ями бурштину на $50.000», - каже Стас.
У країні, де більшість людей заробляє близько $2100 на рік, заробити $6250 за день на одного бурштинокопача означає – суттєву зміну долі та зовсім інше життя.
«У мене син і дочка: шість і сім років», - каже Влад, стоячи поруч з копанкою, нині зруйнованою і покритою опалим сосновим гіллям.
«Мені треба годувати свою сім'ю. Тепер, якщо пощастить, я можу заробити на хату й машину за один день».
Стас пішов з поліції чотири роки тому і став бурштинокопачем, але вони з Владом залишалися друзями.
Хоча Влад ще продовжував тоді працювати в поліції і часами виходив на рейди проти своїх товаришів.
«Я заробляв у поліції $150 на місяць як поліцейський, а потім гривня впала по відношенню до долара. Як я мав годувати свою сім'ю?», - пояснює Влад.
Тож, цього року він теж звільнився і приєднався до своїх друзів в бурштинових полях.
«Коли я почав, моя жінка сказала, що я мав це зробити ще п'ять років тому!»
За кілька місяців він зміг відкласти близько $25 000, щоби купити свій чорний Toyota Land Cruiser.
Ставки величезні. Для того, щоб це довести, Стас дістає телефон і показує мені текстове повідомлення від нелегального китайського оптового покупця в Києві, столиці України.
Якщо хороший 100-грамовий камінь, то ціна $ 4,800, написано в повідомленні. Якщо неушкоджений 50-грамовий, то – $3,800. За 2-грамовий – $150.
«Зараз китайці платять від $2000 до $3000 за кілограм, якщо це хороша фракція», - каже Стас.
З янтарю потім роблять ювелірні вироби та іншу продукцію, значна частина якої продається в Китаї.
«А бійки відбуваються весь час, щодня», додає Стас.
«І то не лише на кулаках чи лопатами. Якось дві бригади почали розбірки на цьому Клондайку. То не могли дійти шва аж поки «тут одному не кинули гранату в двір, під хату, як попередження», - каже Стас.
«Це як Чикаго в 1920-х роках. Місто у нас невелике, але мафія тут ще гірша», - каже Степан Царук, 28-річний начальник поліції у Дубровиці.
Він колишній спецназівець, і на одній руці в нього сліди від удару мачете – рани, отриманої під час рукопашного бою у війні України на кордоні з Росією.
«Ми маємо відкриту війну на сході і приховану війну тут», - каже він.
Чоловіка недавно затримали за підозрою в перевезенні 12 кг. бурштинових каменів на суму близько $ 20700.
Він учинив опір двом офіцерам і намагався втекти. Його взяли тільки тоді, коли прибуло підкріплення.
Інший був заарештований за підозрою в транспортуванні 90 кг. каменю.
«Тут не те, що небезпечно, тут дуже небезпечно», - каже Царук.
«У січні минулого року хлопця убили. Бійка була за гроші в селі неподалік, і один хлопець забив іншого до смерті кулаками».
У нього дзвонить телефон, він бере слухавку, але на його обличчі з’явиляється усміх полегшення: передали, що п'яний фермер загнав свій трактор у ставок і треба допомогти його витягти.
Як розповів місцевий лікар-травматолог, за останні кілька років цієї лихоманки він мав справу і з осколковими пораненнями у бурштинщиків від гранат, і з вогнепальними та ножовими ранами.
А пошепки додав, що будь-яка людина може купити автомат Калашникова за $750, або гранату за $150.
Людям загрожують не лише бійки та розбірки.
За останні п'ять-шість років цей травматолог особисто пролікував 500 чи 600 чоловік, які потрапили у завали.
«Вони закопуються вглиб на п'ять метрів, а бруд і пісок сповзає і завалює їх, ховаючи людей заживо», каже лікар.
«Я бачив трьох чи чотирьох хлопців, яких розчавило повністю. Уявіть собі, дві тонни піску падають на вас».
«І люди п'ють, п'ють і п'ють», - каже доктор. «В основному вони гинуть, бо ганяють за кермом п’яні. Або копають п'яні». «Це Дике Гуляй Поле тут. Люди збожеволіли».
Хоча є кілька контрольованих державою родовищ, але, щоб отримати ліцензію на легальний видобуток, треба витратити роки, а ще й корупція – тому більшість видобутку йде практично без жодного нагляду.
«Вони руйнують ліси», - каже Царук, керівник поліції. «Але люди роблять це, бо вони хочуть їсти. Я розумію. Їм треба годувати дітей».
Царук вважає, що виходом могла б стати ширша легалізація бурштинового видобутку.
Потенційно обсяг такого промислу міг би сягати $500 млн. на рік.
Однак, здійснити подібну легалізацію досить непросто в країні, яка не може дати раду насильству та корупції.
Урядовці і поліція не мають спільного бачення – щодо механізму легалізації.
Копачі, зі свого боку, теж не готові прийняти будь-який варіант.
«Якщо вони узаконять видобуток, то те, що дає зараз $1000, даватиме $500. Ще й держава своє забиратиме», - каже Стас, коли ми забираємося назад у його позашляховик.
Навіть через два роки після революції в Києві, яка мала покласти край пануванню клептократії, корупція як і раніше залишається тут глобальною проблемою.
Багато хто вважає, що уряд не зможе задовольнити вимог МВФ із запровадження більш суворого законодавства для боротьби з корупцією.
Через це, Україна отримала лише близько $ 7.7 мільярда з можливих $ 17,5 млрд. кредиту від МВФ.
«Після Майдану, бурштинщики підійшли до мене й питають: «То, ми платимо вам тепер?», розказує Олександр Задорожний, молодий член міської ради, який брав участь в акціях протесту і боротьбі за повалення колишнього уряду зимою 2013-2014.
«Я їм кажу, що не треба мені платити. Що тепер ми будемо працювати легально і платити податки. Але до сьогодні, нічого не змінилося.
Ніхто не хоче легалізувати видобуток бурштину, бо занадто багато грошей заробляється з хабарів і кришування», - каже депутат, сам колишній бурштинокопач.
«Усе можна вирішити на політичному рівні, але немає волі, аби що-небудь міняти».
Примхливою є й історія цього дорогоцінного каменю в регіоні.
У радянські часи, місцеві жителі використовували бурштин «так, як ми сьогодні – вугілля», розповідає Тамара Яковенко, їй 83, сидячи на лаві перед своєю мальовничою садибою на березі тінистої річки Горинь, неподалік костелу.
Вона прожила весь свій вік у Дубровиці.
Позаяк звичайні люди не могли збагачуватися за СРСР, як вони можуть сьогодні, то й бурштин тоді не цінували.
«25 років тому нікому не був потрібен закон про бурштин. Це було б, як закон про яблука чи закон про горіхи, не було ніякої потреби в ньому на той час», - каже полковник Сергій Князєв, екс-керівник обласної поліції.
Неподалік, у Рівному, є державне підприємство «Укрбурштин», яке спеціалізується на поліруванні каменю та виготовляє позбавлені смаку, інкрустовані бурштином релігійні ікони та портрети.
В Україні вони вельми популярні.
Підприємство робило й доправляло такі портрети кожному з президентів США, Папам і диктаторам.
Люди Каддафі замовили портрет свого лідера, але не захотіли купувати вже готовий виріб, аж поки завод не підвищив ціну з $3000 до $30000.
Сергій Мартинюк, заступник директора, має своє бачення загальної ситуації. Він каже, що видобуток бурштину в області став незаконним, бо копачі добувають його незаконно.
«Це як, коли ви купуєте автомобіль, сідаєте і хочете їхати, а вас зупиняють і кажуть, що вам треба мати ліцензію/права», - говорить Мартинюк. «Ці хлопці мають автомобіль, але вони не мають прав, щоб ним кермувати».
До речі, повертаючись до Дубровиці, там Юрій та Іванна Юркевичі, які мають легальний магазин ювелірних виробів, казали, що їхні сусіди не дбають ні про ліцензії, ні про дозволи.
У людей гроші лежать під ногами, і ніщо не зупинить їх, як вони хочуть жити краще.
Правда, коли весною новий уряд закрутив був трохи гайки, то це дещо заплутало ситуацію.
«Принаймні, за Януковича (колишнього президента) була одна рука, щоб комусь платити».
«Так було краще. Тепер це як спрут»
Це каже мені Юрій, стоячи перед прилавком із ювелірними виробами, заповненим бурштиновими підвісками, сережками і каблучками та невеликими мішечками порошкоподібного бурштину, який за його словами, допомагає при ревматизмі, якщо його змішати з самогоном.
До революції, незаконний видобуток, як стверджують, кришував український наступник КДБ СРСР.
«А зараз не ясно, хто є дах», - каже Юрій. «Тому й стільки проблем», - продовжує він, - «не ясно, хто тут главний».
Весняний рейд спецпідрозділу поліції висвітлив ці та інші проблеми з виразною гостротою.
Конвой з десяти ще радянських часів позашляховиків і нових вантажівок, заповнених озброєними спецназівцями в масках навів шороху в лісі поблизу Дубровиці.
Але хлопчаки, які стояли «на шухері», ховаючись за деревами на мопедах, попередили по мобільному бурштинщиків.
Тож, коли рейд спецназу таки знайшов потрібну дорогу в лісі, більше 30 копачів перекрили їм шлях.
Розлючені бурштинщики перестріли збройну поліцію із вимогами не позбавляти їх засобів для існування.
Поліцейський конвой мав пробиватися силою, але копачі протримали їх вже досить довго, аби інші змогли приховати свої дорогі насоси.
Поліцейський рейд збився з дороги і заблукав у лісі, постійно знаходячись у полі зору зграї молодиків без майок, але на мотоциклах.
Зрештою, весь ефект несподіванки було втрачено остаточно, коли поліцейських у масках зупинила основна група копачів.
Більше 200 розлючених чоловіків перекрили дорогу.
Більшість озлоблених бурштинщиків не хотіла навіть розмовляти.
Сидячи в траві, поки командир групи поліцейських вів переговори з головою сусіднього села, вони мовчки спостерігали аж раптом гнів одного з копачів вийшов із берегів.
«У мене вісім дітей. Як я маю їх годувати?»,- вигукнув Олександр, 42, з села Нетреба, що поряд.
«Земля тут погана. Що ми можемо виростити? У нас не росте тут кукурудзу чи ще щось. Ми можемо тільки трохи сіна зібрати і пшеницю якусь»
Наступні його слова були зустрінуті загальним сміхом та лютими вигуками підтримки від решти копачів, що сиділи в траві усі заляпані висохлим піском:
«Якби не корова і пару свиней, і копанка, то поклав би я зуби на полку!».
Радіо Трек: НОВИНИ
