Геній із Рівного, яким захоплюється Росія (16 ФОТО)
І світ
Не все, що пишуть в інтернеті правда, але...
Одразу кілька джерел (щоправда мимохідь) повідомляють, що, начебто, в Рівному у 60-х жив Петро Іваанович Беленок.
Тоді він, швидше за все, був просто Петро, адже було йому лише близько 30-ти, хоча…
Як стверджують джерела, станом на кінець 60-х Петро Беленок (чи Беленюк) мав у Рівному не лише велику – виділену йому – майстерню, але й бригаду помічників.
Разом вони виготовляли скульптури Леніна та Чапаєва, які користувалися неймовірним успіхом та репродукувалися по всьому СРСР, зокрема, і в багатьох газетах та журналах.
Петро Беленок був не лише молодим, талановитим і надзвичайно успішним, але й достатньо багатим. Практично він щонеділі міг дозволити собі сісти на літак і полетіти до Риги, чи Ленінграду, чи Москви на виставку. Ту чи іншу.
І він літав собі на виставки, і був знайомий з усією тодішньою мистецькою богемою СРСР, але
Як згадує один із представників тієї богеми:
Его скульптурные работы даже репродуцировались на открытки (тот же Чапаев). Но Петр хорошо знает польский язык - это его и сгубило. Стал он читать польские журналы по искусству и нахватался в них чуждых идей, с которыми жить в России трудно. Переводил он например стихи французских поэтов, переводил с польских переводов на русский язык. Странное конечно занятие, но ведь как хотелось знать, что происходит в искусстве Запада. Читал он и Джойса и Кафку по -польски, и под влиянием этих книг сформировался.
Одним словом, у якийсь момент Петро Біленок (чи Беленок, чи Біленко) покидає все, що має тут у Рівному і …їде до Москви.
Їде до Москви і там перестає займатися скульптурою (практично), а починає малювати картини.
Згідно зі спогадами різних людей Беленок у Москві бідував катастрофічно.
Раз на рік він отримував змогу зробити якогось чергового Леніна (чи Чапаєва), а потім на ці гроші жив цілий рік, малюючи свої картини.
Картини, на яких всі бачили незрозуміло що, але явно не соціалістичний реалізм.
Помер Беленок у злиднях в Москві у 1991 році, хоча про нього всі згадали ще у 1986-му.
Коли грянув Чорнобиль.
Тоді всі хором заговорили, що Беленок передбачив Чорнобиль. Що його картини – це були картини-передчуття.
Для прикладу, в Москві два роки тому в межах проекту «Предвиденье» концентрувалися на двох постатях: на картинах Біленка та на Тарковському і його фільмі «Сталкер».
Взагалі ж, цікаво, що у Рівному про цього чоловіка, який вважається засновником цілого нового напрямку у живописі «панічний реалізм», як виглядає, ніхто не чув.
В українській Вікіпедії про нього статті теж немає
[media=120514] [media=120515]
Російська ж Вікіпедія пише, що народився Петро Беленок 14 липня 1938 року
Тобто цього року йому б виповнилося 80.
Нижче подаємо текст про Беленка, який розкаже про нього докладніше:
Петр Беленок начинал свой творческий путь благонадежным советским скульптором.
Ему не было тридцати, когда у него появилась своя мастерская и штат из нескольких помощников в украинском Ровно.
Его Чапаева и памятники советским вождям печатали на открытках, а заказчики, судя по воспоминаниям друга, поэта Владимира Алейникова, выстраивались к нему в очередь.
Все это он променял в 1967 году на полуподвальную московскую мастерскую, жизнь впроголодь и шаткое положение неофициального художника с единичными заказами.
Беленок хорошо знал польский язык. «Это его и сгубило, — вспоминал позднее Эдуард Лимонов. — Стал он читать польские журналы по искусству и нахватался в них чуждых идей, с которыми жить в России трудно. Переводил... стихи французских поэтов, переводил с польских переводов на русский язык. Читал Джойса и Кафку по-польски, и под влиянием этих книг сформировался».
В Москве, по свидетельству художника Анатолия Брусиловского, Беленок периодически ваял «Ильичей», а для души «писал абстракции с включением коллажа — несущиеся в вихре фигурки людей, то ли гибнущие в шквале стихий, то ли спасающиеся бегством». Сам Беленок отчасти в шутку, отчасти всерьез называл свою живопись «паническим реализмом» и говорил, что зарисовкам каждодневной жизни предпочитает позицию нейтрального наблюдателя мира и его проблем «из космоса».
Несмотря на крайнюю неустроенность, художник в 70-80-х годах участвовал в целом ряде выставок; некоторые его работы покупали коллекционеры и иностранцы, что, впрочем, не помогало наполнить пустой карман. Лимонов писал: «Беден Петька до ужаса — одежда одна рвань, обноски приятелей, последние годы ему работу в скульптурном комбинате почти не дают. В 1973 году он за весь год заработал на комбинате 216 рублей. Изредка разве продаст картину иностранцу, которого приведет кто-то из друзей. Но приходить к нему приятно…»
Умер художник в 1991 году, не дожив до 54 лет, в полузабвении и бедности. Широкое признание ценителей пришло к нему уже после смерти, и сегодня его всегда узнаваемые оргалиты и графика, резко выделяющиеся даже среди яркого и разнообразного наследия нонконформистов, находятся в Третьяковской галерее, Русском музее и многих российских и зарубежных собраниях.
Этим летом работы Петра Беленка из коллекции Музея AZ можно также увидеть во Флоренции, на выставке «Новый полет на Солярис» в здании Фонда Франко Дзеффирелли на Пьяцца Сан Фиренце
Радіо Трек: НОВИНИ
