«Батько наш Бандера», або «Денацифікуй мене ніжно»: Провіднику сьогодні – 115 (ФОТО/ВІДЕО)
Той, хто став Ідеєю (АК)
За радянських часів націоналісти любили «присаджувати» занадто говірких неофітів прямим запитанням: «Як по батькові звали Бандеру?»
Бандера був Андрійович, але це не важливо. Важливим є ось цей епізод із «Апокрифа»:
«Батько наш Бандера», або «Денацифікуй мене ніжно»
Чим хороша ця війна… Якщо можна так сказати, це тим, що Центр України, дякуючи їй, перемістився із Галичини та Заходу наших земель, туди, де він і мав би завжди по-хорошому бути.
Справжня Україна це «Велика Україна». Там – у степу – наша душа, наша вольниця, і наша оспівана мрія.
Про неї, власне і мріяли завжди Шухевич та Бандера.
Хоча, безперечно, треба берегти і ліси Полісся та Західної України, бо ліси ті нам завжди згодяться.
В тих лісах колись народився і міф про Бандеру.
Міф доволі кривавий і похмурий, хоча сам Бандера, попри всю свою рішучість та вольовий потенціал, до лісів на Заході України та до звитяжних і трагічних сторінок УПА відношення мав достатньо опосередковане.
Хоча би тому, що перебував від 41-го року в німецькому концтаборі.
Однак, його вплив на людей та події тут був дуже прямий і виразний, дякуючи, передовсім, саме міфу, створеному про нього – ворогами України: тогочасними Польщею, Німеччиною та СРСР.
Цей міф виглядав непорушним, аж доки він дивним чином не розвіявся перед самою Війною.
Точніше перед широкомасштабним вторгненням.
Міф цей розвіяли дівчата, які зняли відео для Тік-Ток, після якого пісня про «Бандеру батька» стала своєрідним гімном учнівського веселого непослуху і перетворилася на масовий жартівливий флеш-моб.
В результаті Бандера з похмурого героя перетворився в сприйнятті українців на героя веселого і бойового – на ще одну реінкарнацію Енея, добре схоплену в масі різноманітних мемів, які показують нам тепер Бандеру як стильного трікстера, шибайголову та бойовика.
Важливою причиною цієї трансформації стало й те, що з початком війни Україна отримала свій новий пантеон героїв, який вийшов на передній план і в чомусь заступив героїв визвольних змагань минулого століття.
АЗОВ і Да Вінчі, диверсійна група «Братства», яка загинула на Брянщині, і чоловік який промовив майже з усміхом в лице ворогам «Слава Україні!».
Молоді пацани, які записали прощальне відео у Бердянську: «Всё, это смерть, пацаны! Прощайте! Слава Украине!»...
Їх сотні і тисячі.
Десятки тисяч загиблих героїв формують сьогодні новий пантеон Слави України.
З ними ще більше тих поранених і покалічених, які вже витерпіли і зараз терплять реально «тяжкі муки за Україну».
А ще є тисячі й тисячі тих, хто прямо в ці секунди – б’ється за нас із вами та за Україну – із неймовірно потужним Ворогом.
Слава Героям!...
P.S.
Насправді цей текст писався давно і є частиною значно ширшого Маніфесту, час для якого ще очевидно не настав.
Між тим...
Ворог сьогодні завдав удару по музею Шухевича та пам'ятці, пов'язаній з Бандерою. Ворог примітивно мислить, як і багато хто у нас, що Ідея живе у спорудах та пам'ятниках.
Ідея ж, насправді, живе, або не живе -- головним чином -- тільки в нас.
Як, приміром, у цих хлопцях. Та в пам'яті про них:
Радіо Трек: НОВИНИ
