Звичайний Герой Великої Війни родом із Рівненщини: історія, яка зворушує (ФОТО)

Чоловік міг стати німцем, а вибрав – геройський шлях

Цей текст було опубліковано в соцмережах Зарічного вчора.

Подаємо без змін:

«Пам’ятаємо. Перемагаємо»

75 років тому завершилася Друга світова війна, що сколихнула весь світ.

Ця Велика Перемога – Перемога наших батьків, наших героїчних мам і бабусь, наших предків – наша перемога, адже в кожній сім’ї є ті, хто пішовна фронт битися проти німецько – фашистських загарбників. І ті хто не побачив Перемогу 9 травня 1945, але віддав своє життя за неї.

Сьогодні ми, як і тоді, хвилюємося за свою Батьківщину, за своїх близьких, і всім серцем хочемо миру.

Мій дідусь Полюхович Степан Григорович (Гарасимук) народився 20 грудня 1923 року в селі Серники, Зарічненського району, Рівненської області. Його батько: Полюхович Григорій Трофимович; мати Полюхович Анастасія Іванівна.
 

В сім’ї у них було 7-ро дітей : 2 сестри і 5 братів, брат Федір загинув на війні. Закінчив дід Степан 4 класи польської школи в 1935 році.
 

Коли німці вивозили із села дітей та молодих хлопців у 1942 році, то діда Степана теж було вивезено до Німеччини, як остарбайтер (східний робітник). Він попав у концтаборі «Арбайтсдорф».

З концтабору його забрав бауер (хазяїн, фермер) до себе працювати, де він доглядав худобу ( тоді німцям дозволяли вибирати собі з концтаборів рабів, так вони їх називали ).

Бауер його полюбив і завжди по неділях давав свого костюма, щоб Степан з його дочкою ходив у кіно, та дуже хотів їх одружити.

Від хазяїна він возив харчі у концтабір (всі хто мав робітників, то давали харчі на концтабора ).

Коли дідусь возив харчі в концтабір, то там познайомився з комісаром з Дніпропетровщини. І разом з комісаром вони надумали втікати. І дід Степан почав сушити сухарі.

Літом 1944 року вони двоє втікають.

В них було з собою тільки два мішки сухарів, що їх і спасло від голоду, тому що їли одні сухарі, а тікали вони лісами, минали села та міста. Так вони з комісаром пройшли частину Німеччини, та пройшли через всю Польщу.

Неподалік міста Львова проходила лінія фронту, там вони і перейшли лінію фронту. Пішки вони йшли близько трьох місяців. Там вони з комісаром і розійшлися. Діда Степана направили в запасний полк.

З комісаром вони так більше і не зустрілися, дідусь після війни, писав листи на його адресу в місто Дніпропетровськ, але відповіді так і не було.

На фронт пішов Степан Григорович з Львівської військової частини 1087 стрілецького полку. Мав звання рядовий.

Звідси його військову частину направили на Будапешт (Угорщина).

У боях за місто Будапешт він врятував свого пораненого командира.

Брав участь у визволенні міста Будапешт від нацистських окупантів, та був нагороджений медаллю: «За взяття Будапешту».

Звичайно, Степан Григорович згадував про те, як втратив друзів, і знову перед очима вставали ті, хто воював поруч. Воював він відважно що свідчать його нагороди:
 

Медалі :
-« За взяття Будапешту» -«За хоробрість»
- «За Перемогу над Німеччиною»


Ордени :
- «Орден Слави ІІІ ступеня»
- «Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня» - «Орден Вітчизняної війни ступеня». 5 – го квітня 1945 року

Демобілізований був 04.02.1947 року та прибув у своє рідне село Серники.
В 1950 році взяв шлюб з Полюхович Ганною Степанівною. Прожили разом все життя, виховали четверо дочок.

Коли на Західній Україні почалася колективізація він одним із перших вступив в колгосп «Серницький». Також із місцевими жителями села їздив на заробітки до Уралу.

Помер 1991 року 4 –го березня від тяжкої хвороби, пов’язаної з фронтом.

Степан Григорович прожив чесне життя, він був веселим і добрим чоловіком. Він був справжнім героєм захисником своєї Вітчизни.

Він наша гордість.

Ми всі дуже пишаємося нашим батьком та дідусем і щиро дякуємо за Перемогу!!!

Слава героям!!!

Полюхович Ольга Є.

Цей допис опублікували у спільноті центральної районної бібліотеки Зарічного з хештегом #РодинніІсторіївійни.

 Родина Степана й донині живе у селі Серники Зарічненського району. Це село неодноразово ставало героєм багатьох телепередач й випусків новин – адже практично усі його мешканці мають прізвище Полюхович. Крім того, у Серниках знімали й кіно про єврейського хлопчика.

Наші новини у Тelegram. Номер у Viber: 063-73-4-106-4

Радіо Трек: НОВИНИ