Коли Рівне врятували від найбільшої бомби (ІНТЕРВ’Ю)

Піротехнік розповів нам про всі аспекти небезпечної роботи

 [media=149005]

Сьогодні в Україні відзначають День рятівника. Служба порятунку має різні підрозділи для боротьби з надзвичайними ситуаціями. Одна з постійних небезпек - це вибухівка, яку знаходять громадяни.

Для піротехніків служби порятунку – весна та осінь найважчі: люди копають землю, знаходять вибухівку.

Знешкодженням небезпечних предметів займається група піротехнічних робіт обласного управління Держслужби надзвичайних ситуацій.

В ту мить, коли ми брали інтерв’ю у Юрія, у Рівненському районі всі його колеги з Рівного знешкоджували 35 мінометних боєприпасів. Хоча їхали на виклик про два артилерійських снаряди.

Юрій Гомонець пішов у сапери у 2004 році. За цей час він знайшов і знешкодив разом із колегами тисячі різних снарядів. Нині він старший сапер: шукає вибухонебезпечні предмети та віддає молодшим саперам накази, відповідає за металошукачі та шанцевий інструмент, а також каски та бронежилети.

ЯКІ БОЄПРИПАСИ ТРАПЛЯЮТЬСЯ

Дуже багато знаходять боєприпасів різних калібрів. Трапляється навіть Перша Світова Війна – це ручні гранати. Найбільший боєприпас цього року — це авіаційна бомба німецького виробництва 250 кг – це поблизу міста Сарни ми знайшли. Ось вона стоїть там.

Вибухонебезпечних предметів кілька сотень за цей рік. В нас є 107 залучень за півроку, а минулого року вцілому було понад 120. Цей рік дуже-дуже багато, якщо чесно.

Найбільше першої категорії знаходимо, на щастя.

Перша категорія – це боєприпаси, які дозволяють транспортування, які без вибухівника, без пошкоджень, не стріляні – їх можна брати.

Друга категорія – це якщо стріляний, пошкоджений вибухівник, або якщо авіабомби – там також є категорії, які забороняються – їх тільки на місці [знешкоджувати, - ред.].

Тобто це вже зразу приходить начальник – каже яка ступінь, категорія і ми продовжуємо роботи.
Цього року найбільше артилерійські снаряди різних калібрів: починаючи від 37 і 152 мм. Мінометні міни, гранати, авіабомби трішечки менше. Найбільше – це артилерійські снаряди. В більшості ми виїжджаємо по Другій Світовій Війні.

НАЙБІЛЬША БОМБА, ЯКУ ЗНАХОДИЛИ НА РІВНЕНЩИНІ

Найбільше в нас була – це авіаційна бомба 500 кг. Вона була знайдена у Рівному, район Північний, там був базар, а тепер там магазин «Фреш». Цей ринок якраз зносили, і там був пагорб, і його треба було зняти, аби побудувати більше приміщення.

І там екскаватор копав, копав – ковшем легенько її зачепив, і вона «виїхала». І тоді вже нас зразу викликали – два начальники приймали рішення. Думали: не дай Бог прийдеться знешкоджувати на місці або станеться несанкціонований вибух. Розліт осколків 1300 метрів, могло б наробити біти. Це був 2007 чи -8 рік.

Але ми її все ж транспортували – вибухівники [механізми для детонації, - ред.] дозволяли. Завезли на наш рівненський полігон загальновійськовий. Там яму велику викопали, на самому полігоні йдуть бетонні стіни дуже грубі. Сама бомба дуже, дуже велика.

Пожежна, швидка, міліція стояли десь за 7 км від місця та й то відчули ударну хвилю. Ми розташувалися за метрів 700. Я був тоді на підривній станції – натискав кнопку, начальник відділу прикривав мені вуха, аби перетинки звук не пошкодив. Вибух був дуже потужний.

ТРОХИ ПРО РОБОТУ. ЯКИЙ ПОРЯДОК ДІЙ ПІРОТЕХНІКА ПІД ЧАС ВИКЛИКУ?

Приїжджаємо на місце. З нами приїжджає наш офіцер – керівник. Вдягає засоби захисту, підходить до того місця, дивиться, що це таке, виявляє ступінь небезпеки: чи можна, чи не можна транспортувати, бо є випадки, що треба знищувати на місці.

Якщо все нормально, тоді вдягаюся я — старший сапер. Так само: бронежилет, каска; беру металошукач і підхожу — спершу відношу боєприпас і проводимо обстеження даної території.

ЧИ БУЛИ НЕЩАСНІ ВИПАДКИ. СНАРЯДИ ДЕТОНУВАЛИ ПІД ЧАС ТРАНСПОРТУВАННЯ?

В нашій області такого не ставалося. В інших областях таке ставалося. Був випадок, коли ми працювали в селі Новобогданівка. Це Запорізька область. Зачищали ми склади, які зірвалися. І неподалік від нас пролунав вибух. Піротехнік взяв цинк з вибухівкою і він у нього в руках підірвався. І там три людини загинули, не з нашої області.
І я був неподалік, до речі. Добре що невеликий боєприпас. Ми зразу попадали, накрились, і були в засобах захисту.

НАЙНЕБЕЗПЕЧНІЙШИЙ ВИПАДОК, ЯКИЙ ПАМ’ЯТАЄТЕ.

Був аналогічний випадок – авіаційна бомба місто Сарни 250 кг. Це був 2000-, не пам’ятаю, - 16 чи -15 рік. Визначили, що це підривник – не дозволяє транспортуванню, тому були змушенні знищувати її на місці. Ми працювали там три дні, легенько мусили її трохи відсунути, рили котловани – було багато робіт . Хотіли, аби будинок вистояв, який там був. Його нещодавно побудували, біля нього будували гараж і в заглибині знайшли бомбу.

Екскаватор приїжджав. Ми закопали бомбу на глибину 3 - 4 метри і зверху ще насипали 3 - 4 метри. Тобто там багато було робіт із залучення техніки. По колу повністю було обкопане - коли проходить сейсмічний вибух, йде сейсмічна ударна хвиля, земля здригається також. Тобто, якщо ми його обкопали, ударна хвиля не йде до будинку — вона переривається.
У кабінеті саперів стоїть 250 кілограмова авіабомба такої ж моделі. Ця була пуста, коли її знайшли, без вибухівки.

СПЕКА ТА БРОНЕЖИЛЕТИ

Ми постійно в них працюємо. Спекотно. Каска заважає, пластини нагріваються влітку. Жаркувато, але мусимо. Як залучалися в зону АТО, то не скидали навіть коли сідали на обід, коли близько були до гарячих точок. А так, коли зачищаємо склади, то на кожну годину дається 10 хвилин перерви. В амуніції є різні класи захисту. В нас 6-й. Від 10 до 13 кілограмів. Важкий, дає на ноги.

Але коли приїжджаєш – в перший день важко, потім втягуєшся.

ДУМАЄТЕ ПРО НЕЩАСНІ ВИПАДКИ? ЩО В ГОЛОВІ РОБИТЬСЯ ПІД ЧАС ЗАВДАННЯ?

Стараємося цього в голову не брати. Не думати навіть про таке. Я налаштований, що я поїду, зроблю роботу та повернуся ввечері додому. Коли я працюю, то знаю, що треба робити. Доки ми на роботі, працюємо з вибухонебезпечними предметами, думки лише про роботу.

ЧОМУ ОБРАЛИ ТАКУ НЕБЕЗПЕЧНУ РОБОТУ

Я служив у військовій частині в селі Городище, потім перевівся на контрактну службу, і нашу частину розформували. Мені запропонували, що можна піти. А я був у цьому зацікавлений, оскільки перед тим під час служби спостерігав за різними снарядами, авіабомбами, і мені було цікаво, що це таке. Я пішов. Це було у 2004 році, вересень місяць. Одразу мене відправили на навчання, село Ватутіне, Харківська область. Пройшли навчання там. Потім приїхав сюди, вже на місці проводилися.

В нас і понині в піротехніків щороку проводять триденні збори. Нам наші керівники постійно щось розповідають нове за нові вибухонебезпечні предмети, ми вчимося два дні, а на третій практичне завдання. І потім надається допуск на проведення таких робіт.

Найголовніше у нашій роботі – це заходи безпеки. Була цікавість, молодий був, просто була цікавість спробувати що це таке. Батьки так не дуже хотіли, оскільки ще молодий був лише 20 років, але вони з цим змирились. Вони знали, що я наполіг на цьому і хочу там працювати, і не шкодую. Подобається така робота, не знаю навіть як пояснити.

Страх є звісно, бо якщо немає страху, то немає сенсу йти на таку роботу, страх має бути завжди.

СКІЛЬКИ ПЛАТЯТЬ

Майже 10 тисяч. Коли їдемо на розмінування, то ще + премія може бути. Приходиш на роботу, то в тебе спершу звання рядового, далі старший солдат, я зараз прапорщик. Далі треба вчитися на офіцера, ну є ще старший прапорщик. Поки що я збираюся просто працювати. А далі тут проходити службу в цьому підрозділі, 17 рік вислуги йде. Якщо все добре – 25 років і можна йти на пенсію. Оскільки ми маємо статус учасника бойових дій, то в нас має бути трохи більша пенсія. І пільги різні.

СКІЛЬКИ ПРАЦЮЄТЕ?

Ми працюємо щодня з понеділка по п’ятницю — субота неділя вихідний. Але якщо трапляються заявки на вихідні дні, то ми виїжджаємо. І в суботу, і в неділю. Якщо телефонують, протягом години маємо прибути на роботу. Вночі в нас заборонені роботи згідно з інструкцією.

ВІДПУСТКА – ДВА МІСЯЦІ

45 діб загальна + 14 календарних днів як учаснику бойових дій. 14 днів з цієї відпустки викликати не можна, а з тих 45 викликати вже можна.

ХОБІ

Риболовля хобі. Зараз трішки часу не вистачає, а взимку люблю ходити. Футбол раніше грав ще за село своє, зараз часу не вистає. Роки три взагалі не граю, в частині проводилися міні турніри, то ми грали постійно.

ЯК СІМ’Я СТАВИТЬСЯ ДО ПРОФЕСІЇ

Я лише цього року одружився, дружина починає звикати до цього, їй зараз трохи не звично звісно. Переживають. Особливо, коли їдеш туди чистити ці склади чи в зону АТО. Дружина каже, якщо тобі подобається – працюй.

Далі текст редакції:

Всього в групі піротехнічних робіт у Рівному працює 12 осіб. У кожного є свій стіл. Тут проводяться наради, підготовка тощо.

Цей кабінет є своєрідним музеєм.

В приміщенні купа зразків вибухівки – Першої та Другої Світових воєн, сучасне озброєння. Є пістолети, стволи від гвинтівок, горнятко для кави військ СС і стара пляшка «Бершглосса».

Нещодавно колекція поповнилася касетною авіабомбою часів Другої Світової. Під час польоту вона розсипає снаряди на велику територію.

У піротехніків немає прикмет, як у лікарів, каже Юрій. Вся робота будується на правилах поводження з вибухівкою. Свій «музей» сапери ДСНС возять у заклади освіти, табори тощо. Там розповідають правила поведінки дітям і дорослим. Якщо знайшли підозрілий предмет – в жодному разі не чіпайте його, позначте паличкою, аби бачити, де він і телефонуйте «101».

Наші новини у Тelegram. Номер у Viber: 063-73-4-106-4

Радіо Трек: НОВИНИ