Як Зеленський може здивувати Байдена, Макрона та Путіна. Спочатку – у Вашингтоні. А потім – у Парижі і в Москві

Комплексне рішення для України по Донбасу та Криму

У фільмі «Казино Рояль» є цікавий момент, коли Джеймса Бонда піддають дуже своєрідним тортурам.

Дивлячись його вперше відчуваєш певне заніміння в крижах, особливо, коли Бонд повторює:

- Давай ще. Ще давай.

Воно все там для Бонда, зрештою, завершується добре, але…

Кажуть, що переговори Байдена та Путіна у Женеві ознаменували своєрідне «розділення» України.

Мовляв, США та Росія погодили між собою зони та сфери впливу на нашу державу.

 

При цьому питання Криму – зняте з обговорення і забуте, натомість сторони погодили, що Україна має беззастережно виконувати Мінські угоди.

Вочевидь, на переговорах у Вашингтоні Зеленський почує це з вуст вже самого Байдена:

– Мінські угоди виконати неможливо, - скаже Володимир Зеленський

 

– Треба, - відповість йому Байден, і це «треба» не допускатиме дискусій.

 

Якщо тільки… не спробувати здивувати цього Містера Ґолда.

Після Женеви «безальтернативність Мінська» нам тепер будуть продавлювати і Байден, і Меркель, і Макрон.

В результаті на переговори до Путіна Зеленський їхатиме вже з добре викрученими руками. Змінити такий порядок речей може лише щось екстраординарне.

Що?

«Одним махом побивахом», або «Пропозиція в стилі Бонда»

Уявимо, що Зеленський каже:

- Дивіться, ви вимагаєте від нас втілення «Мінських угод», але…  Давайте, розширимо поле переговорів і спробуємо закрити всі питання, які заважають вам зараз – дружити з Росією, знімати з неї санкції, запускати «Північний потік» і т.д., і т.п.

1. Почнімо з Криму.

Наша пропозиція – подвійне підпорядкування Криму. Те, що Іспанія пропонувала стосовно Гібралтару, яким володіє Британія, коли британці проголосували за Брекзит.

Ми розуміємо, що прямо зараз повернути Крим нам не вдасться, але подвійний суверенітет, це те, що може стати – першим важливим кроком. Хай навіть підпорядкування Україні буде в цій моделі достатньо умовним.

Конкретні деталі такого подвійного суверенітету мають бути опрацьовані фахівцями. Але нам однозначно потрібен буде контроль над бухтою Балаклава, повернення військової бази «Морської піхоти», певно, ще якісь об’єкти кримської інфраструктури, але на заміну ми

Будемо готові дати в Крим воду

І не будемо виступати проти скасування санкцій, введених проти Росії саме за Крим.

2. Фонд «Миру і Розвитку»

Відновлення інфраструктури на Донбасі, відновлення знищеної економіки та навіть відновлення каналів і забезпечення Криму водою потребуватиме великих видатків.

Ми пропонуємо ЄС, США та Росії стати донорами спеціального фонду «Миру і Розвитку», гроші з якого підуть виключно на відновлення того, що знищила війна та на підтримку людей, які стали її жертвами: втратили домівки, здоров’я, рідних та близьких.

300 мільярдів доларів має закумулювати такий фонд до кінця 2022 р.

30% означеної суми мають поступити в означений фонд ще до кінця 2021 р.

3. Мінські угоди

При цьому ми підемо на імплементацію Мінських Угод та на закріплення Федеративно-земельного устрою України подібного до ФРН. Тим паче, що це пропонував ще світлої пам’яті В’ячеслав Чорновол, та й Україна завжди мала посутньо «земельний устрій»: Галичина, Волинь, Поділля, Слобожанщина, Причорномор’я, Донбас і т.п.

4. Реструктуризація боргів перед МВФ

Сьогодні Україна щорічно віддає третину свого Державного бюджету – МВФ. Це несправедливо з огляду на ситуацію з війною, та беручи до уваги те, що країни-гаранти Будапештського меморандуму не дотримали своїх зобов’язань перед нашою державою, що обернулося для нас роками війни, територіальними втратами та величезними жертвами.

Тому вимога комплексної реструктуризації боргів перед МВФ виглядає абсолютно обґрунтованою.

Така реструктуризація має передбачати 5-річні «канікули» з будь-яких виплат, починаючи з січня 2022 р.

5. «Північний потік» та Газотранспортна система України

Ми не проти запуску «Північного потоку», але за умови укладання угоди про прокачування через Газотранспортну систему України, як мінімум, 50 мільярдів кубометрів газу – щорічно, упродовж, щонайменше, наступних 50 років.

Можливо, це має бути тристороння угода між Росією, Україною та ЄС

6. Інше…

Очевидно, що це лише загальна рамка, але принцип зрозумілий: займаємо – проактивну позицію і максимально розширюємо коло питань, довкола яких пропонуємо вести подальші переговори з виходом на «Велику угоду».

Чи має такий демарш хоч якісь шанси на успіх?

Хоч якісь шанси – має. У будь-якому випадку, ми вже кілька років ходимо колами довкола «Мінська», не знаючи, що з тими угодами робити й не пропонуючи нічого навзамін.

Зараз нас будуть пробувати нагнути, якщо тільки ми не запропонуємо щось неочікуване.

Подібним заходом з кількох карт ми не лише пропонуємо щось принципово нове та неочікуване, але й активно беремо ініціативу в свої руки. Після цього ніхто не зможе закинути нам, що Україна не намагалася знайти спосіб мирного врегулювання.

Навіть, якщо ми ні до чого, врешті-решт, не зможемо домовитися з Москвою, і все залишиться так, як є, чи стане ще гірше.

Одним словом, якщо знаєте когось, хто має знайомих в Офісі Президента, то перекажіть їм, хай прочитають цей текст. І передивляться «Казино Рояль».

А раптом!)

Від Редакції

Це є Авторська колонка Максима Розенка: усі думки та пропозиції в матеріалі – авторські

Радіо Трек: НОВИНИ