Як радянська влада знищувала українську мову? 10 слів, які викорінили з ужитку

Ці слова були у списках заборонених аж до 1980-х років

Від 1920 року радянська влада почала період українізації, цей процес був спрямований на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади.

До кінця цього періоду (1929 рік) в Україні з’явився новий правопис – «скрипниківка», багато видань з новоутвореною українською термінологією та Російсько-український академічний словник А. Кримського та С. Єфремова.

Автори цих словників намагалися систематизувати українську мову, спираючись на численні авторські тексти й фольклорні матеріали.

 

Тому роботи були досить гідними й відповідали нормам українського правопису.

1930 року процес українізації згорнули, новий правопис та словники української мови скасували, сам розвиток мовознавства в Україні був надовго загальмований. 1933 року впровадили новий правопис, де було досить багато розбіжностей з нормами правопису, який існував у період українізації.

До того ж, в українській мові аж до 1980 року існували списки небажаних слів, які радянська влада розсилала в редакції та видавництва. Зі словників ці лексеми також було вилучено.

 

10 заборонених слів та їхні «правильні» відповідники

Аркуш — лист.

Безнастанний — неперервний.

Жмуток — пучок.

Либонь — напевно, мабуть.

Обрус — скатерть.

Робітня — майстерня.

Кулястий — кулеподібний.

Двотомовик — двотомник.

Небавом — невдовзі.

Взуттярня — взуттєва фабрика.

Радянська влада забороняла слова, які були не схожі на російські відповідники. До того ж, ці лексеми мали словотворчі частки – суфікси, яких не було у російській мові.

 

Наприклад, суфікс -арня/-ярня  у словах – кав’ярня, броварня, книгарня.

Джерело: Liga.net

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook