«Вона мені, наче дитина»: історія бабусі з Горенки, яка кутала песика в хустку від обстрілів (ВІДЕО)

Бабуся могла виїхати з пекла, але для її Боні не знайшлося місця, тож жінка лишилася з песиком

Марію Юхимівну тепер знає вся Україна. Популярною її зробила фотографія Олега Переверзєва, на якій бабуся пестить свого закутаного в хустку чорного песика.

Вона кутала песика в хустку, аби не боявся. Хоча дуже страшно було і їй самій. Марія Юхимівна з Горенки стала зіркою соцмереж. Вона не покинула свою Боню, коли для песика не знайшлося місця під час евакуації з-під обстрілів рашистів. Тепер жінка планує відремонтувати зрешечену хату і посадити город. А ще дуже хоче, щоб її рідне село оговталося після пережитого. Бо людям там і досі важко. 

Як почалася війна, Горенка опинилася під вогнем. Смертоносні подарунки від рашистів прилітали прямо у двір. Бабусі пропонували евакуюватися, та вона вирішила залишитися.

 

І разом із песиком ховалася в підвалах: каже, що закривала Боні вушка, щоб туди нічого не потрапило: "Вона мені, як дитина була.

 

І мені її так жалко було, я вам розказати не можу, яка вона розумна. Коли навкруги бахкало - було дуже страшно.

 

Як бахне - вона мені мордяшку сюди, а я плачу - вона мені сльози лиже.

Чотирирічна Боня від пережитого посивіла

Бабуся ніжно цілує свого песика в носик. Вони нині обоє знову вчаться жити у тиші. Але очі Марії Юхимівни постійно мокрі від сліз. Тужить за онуком Олександром, який воює проти росіян на Донбасі. А його дружина із семирічною донечкою Кірою виїхала за кордон. Марію Юхимівну тішить лише, що хата вціліла. Хоч і повибивало вікна. Дах теж зрешечений.

З богом балакаю, - каже бабуся.

Іншим мешканцям Горенки пощастило менше. У пʼятиповерхівок неподалік деінде навіть стін не залишилося - 105 сімей залишилося без житла зовсім. В когось повністю згоріло виробництво. Отже, бюджет громади після обстрілів не буде з чого наповнювати.

Але містечко потроху оживає. Починають виплачувати пенсії, привозять гуманітарну допомогу. Газ місцевим обіцяють подати сьогодні-завтра.

 

Починають лагодити лінії електропередач. Ремонтні бригади працюють ледь не цілодобово. Але світло буде не раніше червня.

Марія Юхимівна разом з усіма чекає на блага цивілізації. А ще рахує дні до травня. І не тому, що у неї ювілей - 80 років, а тому, що збирається саджати картоплю

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook